2. прочитайте текст. з’ясуйте його стильову належність. випишіть граматичні основи речень. схарактеризуйте підмет і присудок. зробіть повний синтаксичний розбір першого речення.
за своїм змістом вітальні формули в різних етномовних спільнотах різноманітні. проте всім вітанням властиве однакове етикетне спрямування: засвідчити увагу до людини, ґречне ставлення до неї, побажати їй чогось доброго тощо.
українська мова багата на вітальні формули. вислови доброго ранку! доброго дня! доброго вечора! є стилістично нейтральними. їх у відповідну пору дня можуть уживати адресанти всіх категорій до адресатів будь-якого соціального статусу.
стягнене добридень! у літературному мовленні нині ми вживаємо рідко, а добривечір! майже вийшло з ужитку. із таких стягнених в одне слово етикетних словосполучень залишилося тільки добраніч!
(я. радевич-винницький)
Я вважаю, на це питання нема однозначної відповіді.
До нестями люди можуть любити зовсім мало-на початку відносин.Потім розум стає главнішим за почуття і закохані поважають один одного,люблять, вони гарні друзі.А згодом можуть стати їх відносини звичкою.Звичкою ділитись думками, допомагати та жити довго та щасливо єдиною міцною родиною.
Існує таке поняття, як любов до себе.На скільки ти поважаєш(любиш) себе, на стільки і тебе люблять оточуючі.Тут зрозуміло, якщо любити себе дорогенького до нестями, це вже щось неадекватне.Можливо також, людина, яка любить себе до нестями або хвора психично, або найвеликий егоіст.
Щось теж неможливо любити до нестями.Хоча, існують такі люди, але мені здається вони хворі.Завжди розум головніший за почуття.Якщо з головою все гаразд.Це моя думка.
Висновок: я вважаю, до нестями та постійно неможливо любити щось або когось!Розум завжди головніший , навіть над почуттями!™•