2.Підкреслити граматичну основу, визначити види речень (двоскладне чи односкладне, вкажіть вид односкладних

речень)

1. Як хто прийде, то ви пропали (Леся Українка). 2.

Бажаєте прохолодитись, може? (Леся Українка) 3.

Поклянімось — недругам на зло — над Оріллю, що пливе у

вічність, жити так, щоб сором не було нашим дітям

глянути у вічі (М. Луків). 4. Сторожа, судді, війт — не

підступити (Л. Костенко). 5. І сам не знаю, — щоб одну

кохати, а другу в церкву до вінця вести (Л. Костенко). 6.

Тож відпустити дівчину негайно і скасувати вирока того

(Л. Костенко). 7. Можна тільки відчуть з вишини, як до

сонця тяжіє земля (В. Степанюк). 8. За що себе корити?

(Л. Костенко) 9. Як мені серце примусити знов

повернутись в село? (А. Чубинський) 10. Не чуть їй в сні

глибокому, як купчаться сніги (Б. Степанюк). 11. На оцих

оновлених просторах лиш героям торувати путь (Б.

Степанюк). 12. Величезні історичні зміни в нашій

дійсності можна і треба показувати через долю людей,

через образи (О. Довженко). 13. Мріяти й шукати, доки

жити, шкварити байдужість на землі (В. Симоненко). 14.

До такого стану довести людину! (О. Гончар) 15. Бійцям не

можна спать на варті, плекать утому на лиці (М.Бажан).

16. Вас не забуть мені як рідну Третю Роту... (В. Сосюра).

17. Пером не можна написати, не можна і в казках сказати,

яких було багацько див! (І. Котляревський) 18. От злізти б

тут, побігать по широкому полю або полежать в траві (М.

Коцюбинський). 19. Йому хотілось, може, як ніколи, з

найвищої своєї вишини — побачить золотим узинське

поле, хай навіть як зерня величини (В. Степанюк). 20. Не

співати вже малим соловейкам... (О.Довженко)

моя сім'я: моя сім’я складається з трьох осіб: мама, тато та я. маму звуть людмила іванівна, а тата — олександре віталійовичу. ми всі разом любимо подорожувати.

минулого літа ми їздили до миколаїва. ми з мамою ходили в зоопарк. там багато звірів і птахів. особливо нам мавпа. вона весела та смішна. ми з мамою назвали її анфісою. часто гуляючи в парку, ми заходили й в зоопарк. я підходила до анфіси, посміхалася їй, махала рукою. мама теж її полюбила.

одного разу ми зайшли, а анфіси немає. мені стало дуже сумно, а мама мене заспокоювала. і мені було добре поруч з мамою. через день ми побачили нашу анфісу. як добре, що мама завжди поруч! вона все знає і може мені .

я дуже люблю свою сім’ю — своїх маму й тата. мама завжди є мені в скрутну хвилину, а тато захищає всю нашу родину.

що потрібно людині для щастя і хто чи що робить нас щасливими? відповідь на це питання – неоднозначна. комусь потрібне визнання, комусь – гроші, а комусь достатньо сімейного затишку. особисто для мене щастя – це парадоксальне відчуття. буває тягнеться воно довго і так добре на душі стає. а буває – настає зненацька. наприклад, перевівши стареньку бабусю через дорогу. щасливим мене роблять найпростіші деталі: здорові батьки, друзі поруч, улюблений песик. також відчуття щастя мені дарує весна. коли перше тепленьке сонечко зігріває своїми промінчиками. все навколо прокидається, оживає і стає так добре та тепло на душі. для мене дуже важливо аби мої рідні були здорові. щодня бачити посмішку на їх обличчі – справжня радість, без якої я не можу жити. як же зробити людину щасливою? напевно, достатньо зробити приємний комплімент про зовнішність і її очі засяють по-іншому.   я вважаю, що людина не може бути щасливою без можливості проявити свої почуття. також, не менш важливим, мати заняття до душі, яке б приносило задоволення. отже, хоч щастя для кожного різне, та викликає воно в нас абсолютно однакові відчуття. тому, вірте в своє щастя і воно обовязково до вас прийде.