Кожна людина в світі прагне до того, аби до неї ставилися справедливо. Ми хочемо, щоб наші здібності цінували, щоб наші дії та старання було винагороджено. І також ми усвідомлюємо, що за погані вчинки нас хвалити не будуть. Десь глибоко у свідомості кожної людини лежить розуміння того, що за добро варто платити добром, а зло має бути покараним.
Отак в загальних рисах ми розуміємо поняття справедливість. Якби все так і було в житті, то людині було б легко вибирати правильний шлях до своєї мети.
Проте в дійсності ми часто стикаємося з тим, що
життя несправедливе. Усі ми різні – за зовнішністю, характером, вдачею. Комусь пощастило, і він від природи гарний та здоровий, а хтось інший ні. І звичайно, йому це видається несправедливим.
Хтось важко працює та все одно живе бідно, а хтось здобуває багатство нечесним Часто ми не отримуємо вдячності за добрі вчинки – хіба це справедливо?
Протягом багатьох віків у суспільстві зберігається соціальна несправедливість, часто люди зазнають утисків та переслідувань за свої погляди. Історія нашого народу – яскравий тому приклад. Зараз здається, що “справедливість” легко купити за гроші. Усе
це створює сумну картину та підводить нас до невтішного висновку про те, що справедливості в світі немає.
Та все ж на мою думку, наш світ – не світ хаосу, і справедливість існує. Вона не така проста, щоб вкласти її у певну формулу. Як на мене, то справедливість найближче до “золотого правила” – ставитися до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе. Не треба робити тих речей, які по відношенню до себе ми вважаємо неприйнятними.
Бо ми не можемо відповідати за дії всіх інших людей в світі та чекати від них безумовно справедливого ставлення до себе, проте ми можемо самі – кожен з нас – ставитися зі справедливістю до інших. Бути уважними до близьких, не чинити кривди, не будувати свого щастя на нещасті інших, відкривати свої таланти всупереч усім негараздам та йти до своєї мети, не шкодячи іншим. Тільки таким а не війнами та кровопролиттям, можна побудувати справедливий світ.
Сюжет «Хатина дядька Тома» Негр Том – раб джентльмена Шелбі зі штату Кентуккі. Після програшів на біржі Шелбі погоджується віддати Тома і хлопчика Гаррі работоргівцям Гейли. Підслухавши розмову Шелбі і Гейли, мати Гарі невільниця Еліза попереджає Тома і здійснює втечу з сином. Їй вдається переправитися по крижинах через річку Огайо, фермери на іншому березі відводять її до аболіціоністів, що переправляють людей до Канади. Її чоловік, мулат Джордж Гарріс, доведений до відчаю зверненням свого господаря, теж здійснює втечу, пересуваючись під видом іспанського джентльмена. Джордж возз’єднується з Елізою. Збіглі раби дають збройну відсіч загону мисливців за людьми. Джорджу і його родині вдається досягти Канади. Незважаючи на попередження Елізи, негр Том, дуже набожна сумлінна роботяща людина, вирішує скоритися волі Божої і не підводити свого господаря. Гейли приєднує його до партії рабів, які відправляються пароплавом по річці на Південь. В дорозі Том рятує дівчинку, що впала за борт, по імені Евангелина Сен-Клер, дочку багатого й знатного новоорлеанця Огюстена Сен-Клера, який погоджується викупити Тома у Гейлі. Том стає кучером в будинку Сен-Клера. Минає два роки. Єва помирає від сухот, Сен-Клер отримує смертельне поранення під час бійки в барі. Вдова Сен-Клера Марі після смерті чоловіка розпродає всіх рабів з аукціону. Тома купує рабовласник з Півдня Саймон Легрі – жорстокий, деспотичний чоловік. На своїй плантації він вичавлює з рабів все можливе, б’є й принижує їх. Том дорого йому обійшовся, і Легрі планує зробити з нього наглядача, такого ж кровожерливого, як і його собаки, якими він труїть провинившихся. Але дядько Том вірний своїм принципам. Він не тільки не погоджується на цю «посаду», але і приносить у життя зовсім зневірених людей радість і добро, наскільки це можливо під невсипущим поглядом нелюдських наглядачів. Невільниця Кассі пропонує Тому вбити Легрі, захопити його гроші і втекти, але Том відмовляється. Кассі вчиняє демонстративну втечу з молодою невільницею Еммелін, після чого жінки ховаються на горищі будинку Легрі. Розлючений безуспішними пошуками і непокорою Тома, Легрі і його наглядачі негри Сембо і Квімбі б’ють Тома до напівсмерті і кидають вмирати в хатині, де його знаходить молодий Джордж Шелбі, який прибув за Томом. Джорджу вдається застати Тома лише в останні хвилини його життя. Джордж ховає Тома. Кассі в помсту кілька разів показується у вигляді привида Легрі, той не витримує, пускається в запій і вмирає. На борту пароплава Джордж зустрічає Кассі з Еммелін і сестру Джорджа Гарріса, що стала мадам де Ту. Герої знаходять Гарріса в Канаді, Кассі впізнає в Елізі свою дочку, продану в рабство. На гроші сестри Джордж отримує освіту і їде з сім’єю, тещею і сестрою в Ліберію. Джордж Шелбі дає вільну всім своїм рабам, а хатину Тома залишає як символ колишнього і застарілого. SKIP
Кожна людина в світі прагне до того, аби до неї ставилися справедливо. Ми хочемо, щоб наші здібності цінували, щоб наші дії та старання було винагороджено. І також ми усвідомлюємо, що за погані вчинки нас хвалити не будуть. Десь глибоко у свідомості кожної людини лежить розуміння того, що за добро варто платити добром, а зло має бути покараним.
Отак в загальних рисах ми розуміємо поняття справедливість. Якби все так і було в житті, то людині було б легко вибирати правильний шлях до своєї мети.
Проте в дійсності ми часто стикаємося з тим, що
життя несправедливе. Усі ми різні – за зовнішністю, характером, вдачею. Комусь пощастило, і він від природи гарний та здоровий, а хтось інший ні. І звичайно, йому це видається несправедливим.
Хтось важко працює та все одно живе бідно, а хтось здобуває багатство нечесним Часто ми не отримуємо вдячності за добрі вчинки – хіба це справедливо?
Протягом багатьох віків у суспільстві зберігається соціальна несправедливість, часто люди зазнають утисків та переслідувань за свої погляди. Історія нашого народу – яскравий тому приклад. Зараз здається, що “справедливість” легко купити за гроші. Усе
це створює сумну картину та підводить нас до невтішного висновку про те, що справедливості в світі немає.
Та все ж на мою думку, наш світ – не світ хаосу, і справедливість існує. Вона не така проста, щоб вкласти її у певну формулу. Як на мене, то справедливість найближче до “золотого правила” – ставитися до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе. Не треба робити тих речей, які по відношенню до себе ми вважаємо неприйнятними.
Бо ми не можемо відповідати за дії всіх інших людей в світі та чекати від них безумовно справедливого ставлення до себе, проте ми можемо самі – кожен з нас – ставитися зі справедливістю до інших. Бути уважними до близьких, не чинити кривди, не будувати свого щастя на нещасті інших, відкривати свої таланти всупереч усім негараздам та йти до своєї мети, не шкодячи іншим. Тільки таким а не війнами та кровопролиттям, можна побудувати справедливий світ.
Объяснение:
da
ось
Объяснение:
Сюжет «Хатина дядька Тома» Негр Том – раб джентльмена Шелбі зі штату Кентуккі. Після програшів на біржі Шелбі погоджується віддати Тома і хлопчика Гаррі работоргівцям Гейли. Підслухавши розмову Шелбі і Гейли, мати Гарі невільниця Еліза попереджає Тома і здійснює втечу з сином. Їй вдається переправитися по крижинах через річку Огайо, фермери на іншому березі відводять її до аболіціоністів, що переправляють людей до Канади. Її чоловік, мулат Джордж Гарріс, доведений до відчаю зверненням свого господаря, теж здійснює втечу, пересуваючись під видом іспанського джентльмена. Джордж возз’єднується з Елізою. Збіглі раби дають збройну відсіч загону мисливців за людьми. Джорджу і його родині вдається досягти Канади. Незважаючи на попередження Елізи, негр Том, дуже набожна сумлінна роботяща людина, вирішує скоритися волі Божої і не підводити свого господаря. Гейли приєднує його до партії рабів, які відправляються пароплавом по річці на Південь. В дорозі Том рятує дівчинку, що впала за борт, по імені Евангелина Сен-Клер, дочку багатого й знатного новоорлеанця Огюстена Сен-Клера, який погоджується викупити Тома у Гейлі. Том стає кучером в будинку Сен-Клера. Минає два роки. Єва помирає від сухот, Сен-Клер отримує смертельне поранення під час бійки в барі. Вдова Сен-Клера Марі після смерті чоловіка розпродає всіх рабів з аукціону. Тома купує рабовласник з Півдня Саймон Легрі – жорстокий, деспотичний чоловік. На своїй плантації він вичавлює з рабів все можливе, б’є й принижує їх. Том дорого йому обійшовся, і Легрі планує зробити з нього наглядача, такого ж кровожерливого, як і його собаки, якими він труїть провинившихся. Але дядько Том вірний своїм принципам. Він не тільки не погоджується на цю «посаду», але і приносить у життя зовсім зневірених людей радість і добро, наскільки це можливо під невсипущим поглядом нелюдських наглядачів. Невільниця Кассі пропонує Тому вбити Легрі, захопити його гроші і втекти, але Том відмовляється. Кассі вчиняє демонстративну втечу з молодою невільницею Еммелін, після чого жінки ховаються на горищі будинку Легрі. Розлючений безуспішними пошуками і непокорою Тома, Легрі і його наглядачі негри Сембо і Квімбі б’ють Тома до напівсмерті і кидають вмирати в хатині, де його знаходить молодий Джордж Шелбі, який прибув за Томом. Джорджу вдається застати Тома лише в останні хвилини його життя. Джордж ховає Тома. Кассі в помсту кілька разів показується у вигляді привида Легрі, той не витримує, пускається в запій і вмирає. На борту пароплава Джордж зустрічає Кассі з Еммелін і сестру Джорджа Гарріса, що стала мадам де Ту. Герої знаходять Гарріса в Канаді, Кассі впізнає в Елізі свою дочку, продану в рабство. На гроші сестри Джордж отримує освіту і їде з сім’єю, тещею і сестрою в Ліберію. Джордж Шелбі дає вільну всім своїм рабам, а хатину Тома залишає як символ колишнього і застарілого. SKIP
Джерело: https://dovidka.biz.ua/hatina-dyadka-toma-perekaz/