1укажіть речення з відокремленим означенням (розділові знаки пропущені).a мечем і кров'ю писані кросворди ніхто уже повікне розгада.б ріка супій супоена річками в ліси й ліси все більше поверта.в пдземельник покуштував язиком вологий від туману мох.г за плечима у данила напханий усячиною лантух та рушниця.2укажіть речення, у якому поширене означення стоiть після означуваного слова.a тихо, змістовою лінією вислизнула сотня з окутаного темрявою монастиря.б сонно зітхав утомлений за день вітрисько.в лисеня дивилося трохи адивованими і зовсім не хитрими очима.г вода джерел, од спеки неживих, була не вельми щедра для пегасів.3укажіть речення, у якому правильно відокремлене поширене означення.a незабаром він помітив у землі малюсіньку ямку,сховану в густій траві і в ній затишне гніздечко.б у кущах, заплетених осокою шарудів вітер.в приголомшений велемудрою наукою, я підводжуся з охололої стерні.г добриня поминув ремісницький посад, густо забудований різнимимайстернями і опинився на майдані.4укажіть речення, у якому правильно виділена при кладка.а підвівся іскра полковий обозний, син остряниці якова, іван.б а буде ще ж скилла, і харибда-оті страшні пороги на дніпрі! в отам вони, мабуть, і народились, три брати скіф гелон і aгафіс. і що тепер про себе розповість античний грек сучасник геродотта - негоціант з ольвійських передмі5укажіть речення, у якому правильно відокремлено обставину.а бояриня анастасія плакала, і не ховаючись, витирала сльози рушником.б нарешті стомлене козацтво прибуло до тамані, й залишивши и за-рослі очеретами гирла річки кубані. стало там на перепочинок.в дмитрик бir через лід, пошкрябуючи здоровими чобітьми і з жа -хом думав, що то скажe lому мамка за неслухняність. г шептало вийшов на сизу піщану косу і, струсивши воду, зновузаіржав грізно та бойовито, перегукуючись із громами.
Є на землі місце, де помістилось усе найдорожче, найкраще для мене. Місце, де кожна стежка, кожне дерево нагадують пору безтурботного дитинства... Це — моє село.
Я народилася і живу у маленькому, але мальовничому селі Жабинці, що розкинулось на берегах Нічлави.
Ще до сьогодні односельці розповідають легенду про походження його назви.
Колись давно на території сучасної ферми був маєток пана Жаб'є. До нього приходило багато людей найматися на роботу. Оскільки пан був дуже добрим, люди зводили собі оселі і залишалися на постійне проживання. З часом маленький хутірець перетворився на село. Коли Жаб'є помер (в нього не було продовжувачів роду), то люди на честь доброго пана назвали село Жабинцями.
З того часу минули століття, а воно й досі красиве і чепурне, завжди вітає усіх. На дорогу світять вікнами не маленькі хати під солом'яною стріхою, а високі добротні будинки.
Зараз у моєму селі всього п'ять вулиць: Горішня, Долішня, Кут, Гаврилівка, Нова. Але кожна з них по-своєму гарна і неповторна. Навесні зачаровують вони вишневим та яблуневим цвітом, влітку п'янять душу запахом матіоли та лілій, восени стелять під ноги жовтогарячий килим опалого листя, а взимку кружляють у чарівному танку сніжинок.
І я завжди відчуваю якесь нестримне, ні з чим незрівнянне почуття радості та задоволення. Якийсь гарячий клубок підкочується до горла... і хочеться говорити і мовчати, плакати і сміятися. Саме так буває після довгої розлуки.
Минають роки, змінюються часи, погляди, смаки, люди. Народ-творець дбає, працює, зводить новобудови — і в результаті — гарний будинок культури, двоповерховий магазин, уже 11 років радо вітає дітей школа. А в церкві Покрови Богородиці проходять богослужіння. Не забули односельчани і про тих, хто боровся і віддав життя за наше сьогодення — січових стрільців та воїнів УПА. їм на вулиці Кут насипано могилу. До неї ніколи не заростає стежка. Тут завжди чисто і людно. Сюди у день роковин йдуть жителі, приходять учні-першокласники, випускники, молоді пари...
На лівому березі Нічлави височіє напівзруйнований костел, якому уже понад двісті років.
Наш народ вміє і любить працювати, тому сподіваюсь, що через кілька років село моє стане ще кращим і я ще довго чутиму в ньому рокіт тракторів у час весняних та осінніх робіт, насолоджуватимусь запахом стиглого жита і пшениці у гарячу пору жнив.
Я дуже люблю своє село і горджусь ним. А якщо Богом суджено мені його залишити, то "пташкою" завжди летітиму до свого "гнізда", до рідних Жабинець.