186. Прочитайте. У кожному зі складнопідрядних речень визначте головну частину. Поставте від неї питання до частини підрядної. З'ясуйте вид підрядної
частини.
1. Хай чужі туди не мішаються, де свої домовляються. 2. Де згода па-
нує, там і горе танцює. 3. Де змагаються двоє, там завжди виграє третій.
4. Де відвага, там перемога. 5. Де байрак, там козак. 6. Де козак, там
слава. 7. Де рідний край, там під вербою рай. (Нар. творчість)

Цей рік був дуже напруженим - звучить як привітання президента, чи не так? Але так є насправді він дуже вплинув на відношення один до одного. Є така приказка "щоб не брати дай". Ми почали більше розуміти та сприймати. Робити певні висновки до своїх вчинків.

Мої рідні! Я хочу сказати, нехай ви почнете цінувати життя таким як воно є. Не важливо, апокаліпсис чи якісь проблеми. все рівно ви повинні брати все ближче.

Мої друзі! Також вам хочу сказати дякую за вашу підтримку, ваші жарти та сум. Хочу сказати щоб ви не покидали своїх починань, знайшли справжній та відвертих людей.

А тепер просто люди яких я можливо і не знаю. Не будьте такими злими, байдужими. Спробуйте дивитись на цей світ з красками.

В узагальнено-особових реченнях присудок вказує на дію, яка може виконуватися будь-якою, тобто кожною особою. Вони означають загальне судження, правило, закономірність. Головний член (присудок) у таких реченнях найчастіше виражений дієсловом у формі 2-ї особи однини теперішнього чи майбутнього часу (Багато будеш знати — швидко постарієш (Нар. тв.)). Рідше значення узагальненої дії можуть передавати інші форми дієслова: 1) 1-а особа однини і множини (Що маємо, не дбаємо, а втративши, плачемо (Нар. тв.)); 2) 2-а особа однини наказового Не кажи «гоп», доки не перескочиш (Нар. тв.)); 3) 3-я особою множини теперішнього часу (За одного битого двох небитих дають (Нар. тв.)); 4) форма чоловічого роду минулого часу (Цілив у ворону, а попав у корову (Нар. тв.)).

Узагальнено-особові речення переважно вживаються у прислів’ях та приказках, а також у художньому, публіцистичному стилях мовлення.