182 1. Спишіть, підкресліть члени речення. Укажіть називні речення. Чи є в цих реченнях другорядні члени? Які саме? 1. А ось ліси, покриті димом (Л. Дмитренко). 2. Ось і місток, за яким починалося село (І. Муратов). 3. Жовта акація в скверах Одеси (О. Довгоn'ят). 4. Зелений луг. Над лугом в'ється чайка (М. Риль- ський). 5. У Херсоні ізранку дощ (Д. Обухов). 6. Цей теплий дощ. І мокрі щоки, і хмари, і полігон (І. Цілик). 7. Щойно червень, а пахне від лип, ніби в липні (Ю. Андрухович).
II. Знайдіть у перших двох реченнях вказівні частки. Поміркуйте, як впливає на зміст називного речення наявність у ньому вказівних часток.
Весняну пору ми чекали довго. Всім вже набридло кутатися в теплі шуби, дублянки і пальто. Хочеться вільно гуляти на вулиці, виїжджати з батьками на природу. Всі вже скучили по зеленій травичці, по листочках на деревах, за кольорами на клумбах.
І ось, нарешті, підталий сніг став зменшуватися день від дня. Вчора я визирав вранці у вікно, і бачив, що він ще лежить на даху магазина. А сьогодні снігу на даху вже не стало! Земля оголилася і з’явилися на світ божий перші зелені паростки. Я люблю гати за ними, люблю перевіряти, як вони стають більші день від дня.
Дні стають довшими, і тому можна більше часу проводити на свіжому повітрі. І вечора вже тепліші, можна прогулюватися, а не ховати носи в теплі коміри і мчати додому. Люди вже не так квапляться додому, як в зимові холоди. А у дворах грає безліч дітей.
Бруньки на гілках дерев і на кущах поступово набухають під весняними дощами і розкриваються. Клейкі листя вибираються назовні, під сонячні промені. Ці молоді листочки дуже яскравого і світлого зеленого кольору! Такого кольору більше ніде не побачиш, він, напевно, придуманий тільки для весняних листочків.
Радіє природа, дзвінко щебечуть пташки, у дворах заливисто гавкають собаки. Радіють і люди теж. Весна всім несе оновлення !
Рідна земля... Хіба є щось дорожче, ближче, краще, ніж рідна земля? Тут ти робив перші свої кроки, пізнавав світ, знайомився з природою, з людьми. Тут ти вперше почув звуки материної мови й відчув себе людиною. На цій землі ти усвідомив, що належиш до великої спільноти людей, яка називається рідний народ, і що ти багато в чому подібний до них, своїх людей. Ти зрозумів, що вони все таки скоріше поспівчувають тобі, прийдуть на до ніж хтось чужий. Адже нас обєднують одна історія, одна мова, ті самі звичаї. Чи ти поїхав би колись за кордон, якби трапилась така нагода? Так! Хотів би побачити, як живуть інші люди, які в них міста села, яка земля, яке небо…Мабуть. в інших народів є чому повчитися. Але я, нізащо не погодився б назавжди покинути Україну, хоч би як добре там не жилося. Бо наша Україна, таки найкраща в світі. Де є ще така гарна природа, такі розлогі родючі поля? Де ще є такий величний Дніпро, такі зелені Карпати й мальовничий Крим? Нам треба тільки любити й працювати для неї, землі рідної.
Объяснение: