Співчуття та милосердя- це дуже важливі якості людини. Кожен розуміє сенс обох слів по-своєму. В нашому життя буває багато як позитивних, так і негативних ситуацій, але перш за все ми завжди повинні залишатися людиною, бути чуйними до чужого лиха, розуміючими, милосердними. Існує дуже відоме прислів`я:"Друг пізнається в біді". Я повністю згодна з цим висловом. Наша до та підтримка можуть знадобитися в будь-який момент, головне- не відвернутися. В моєму житті була подібна ситуація. Подруга Марічка забула ключі від будинку та не могла потрапити до дому. Батьки поїхали у відпустку, всі друзі від неї відвернулися та не поспішали на до Марічці довелося звернутися до мене і я з розумінням запропонувала залишитися на ніч. Отже, можна зробити висновок, що милосердя врятує світ. Головне- в будь-якій ситуації залишатися людиною, подавати руку, не залишатися байдужим до чужого горя.
Ну що б, здавалося, життя... Просто радiй кожному дню, наче останньому, не встрягай у суперечки, та дбай про себе и ридних. Та видоме прислив"я каже, що навить у знайомому поли людину можуть чекати колюча осиння стерня або притрушений снигом узимку ривчак...Що вже казати про поле довжиною у життя. Очевидно, що просто за течиэю по морю з назвою Життя - замало. Задовольнивши первинни потреби, бильшисть людей сидить у нiрках, у насижених мисцях, у квартирах, на улюблений роботи. Але у кожного маэ бути деяка корисна для людства вцилому, але недосяжна за його життя мета, який вин присвятить якщо не всю енергию та весь час, то принаймни буде боротися за нейи до скону. И не так важливо, буде це пошук панацейи вид усих хвороб чи встановлення миру у всьому свити, розробка машини, яка даэ видповидь на будь-яке питання чи пошук позаземних цивилизаций - така мета просто маэ бути. У такому непростому житти ми маэмо прагнути ладу, и цього не зробить нихто, якщо цього не почне робити одна, здавалось би, никому не помитна, людина.
Очевидно, що просто за течиэю по морю з назвою Життя - замало. Задовольнивши первинни потреби, бильшисть людей сидить у нiрках, у насижених мисцях, у квартирах, на улюблений роботи. Але у кожного маэ бути деяка корисна для людства вцилому, але недосяжна за його життя мета, який вин присвятить якщо не всю енергию та весь час, то принаймни буде боротися за нейи до скону.
И не так важливо, буде це пошук панацейи вид усих хвороб чи встановлення миру у всьому свити, розробка машини, яка даэ видповидь на будь-яке питання чи пошук позаземних цивилизаций - така мета просто маэ бути. У такому непростому житти ми маэмо прагнути ладу, и цього не зробить нихто, якщо цього не почне робити одна, здавалось би, никому не помитна, людина.