18. Дієприкметниковий зворот НЕ ТРЕБА відокремлювати комами в речен- ні (розділові знаки пропущено)
АУсе спить денною працею усе набирається сили.
Б Припорошена порохом стерня вмлівала від сонця.
в Карпатські гори одягнені в смерекові ліси стоять у німій величі.
г Вона любила холодні осінні ночі наповнені місячним сяйвом.
ДДовго чув я полонений сном солов'їну пісню за моїм вікном.
19. Дієприкметниковий зворот НЕ ТРЕБА відокремлювати комами в речен-
ні (розділові знаки пропущено)
A Коло великоднього столу заставленого усяким свяченим стояла Олеся.
Б Завжди зі смаком одягнена вона справляла враження вихованої пан-
НОЧКИ.
в Над Максимом нахилилося почервоніле від гніву й туги лице Тугара
Вовка.
г Затуманене легкими й прозорими хмарками над містом пливло сонце.
ДПотомлені далекою дорогою й літньою спекою коні ступали ліниво.
20. Дієприкметниковий зворот НЕ ТРЕБА відокремлювати комами в речен-
ні (розділові знаки пропущено)
A Налякані страшним явищем природи птахи кружляли над своїми
Гніздами.
Б Іноді зайде до них з півдня високий степовик попечений сонцем.
в Маленькою хмаринкою темніє над яром закинутий у степу хутірець.
г Якимові ноги взуті в здорові чоботи глибоко поринали у свіжий сніг.
ДПозбавлений можливості говорити з людьми він у стократ сильніше
переживав свою трагедію.
21. НЕМАЄ пунктуаційної помилки в реченні
A Перед очима ще жили картини навіяні піснею.
БОбабіч стежки мерехтить самоцвітами вмита росою трава.
в Співа трава ніким ще не зім'ята, і вабить таємницями.
гCтеп у цю пору весь, залитий сонцем і огорнутий думками.
дТкану зорями теплу хустину, ніч на тихе село одягла.
22. Граматичну помилку допущено в реченні
A Ми розмістилися на добре вимощеному возі свіжою травою.
БНевеличка Джерина пасіка була обгороджена низьким тином.
в Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, пропахлі роменом.
г Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації.
дГарячі коні помахували головами, обтиканими виноградним листом.
СУПЕР СПОЧНО
У сучасному світі часто доводидтся чути : " Навіщо нам вчити оті вірші ? Навіщо нам читати поезії та твори ? Набагато легче поспілкуватися з друзьями , або пограти на комп'ютері ніж читати та вчити вірші . " Але невже ви ніколи не захоплювалися книгою ? Невже вас ніколи не змушувалала замислюватися книга , яка розгортала перед вами цілу історію ? Невже книга у якій є частинка душі людини , можно проівняти з бездушною грою ? Поезія - це звучання душі , яка так і рвется в навколишній світ . Вона як зеркало яке показує душу . Якось й наснаги . Може комусь із вас відомий смак води цього джерела ? Може хтось вкладає душу у свої вірші ? Про те не забувайте , навчитися пистати - ще не стати поетом . Якщо ви пишете вірші , пишіть їх не заради слави , а для душі .