15.Складіть і запишіть 4 речення, в яких би слово "пісня" виступало підметом, присудком, додатком і означенням.

надо!! ​

Моя улюблена тварина — кішка. Я з дитинства хотів мати кота. І, нарешті, моя мрія збулася — у мене удома з’явився сіамський кіт Кузя. У Кузи світло-коричнева мордочка, темні вушка, лапки і довгий смугастий хвіст; гнучке подовжене тіло, велика кругла голова, на мордочці щетинисті вуса, борідка і яскраво-блакитні очі. Колір очей міняється, коли він злиться або погрожує, зіниці стають то червоні, то зелені. Уші у кота завжди насторожі; вони уловлюють щонайменший шерех.
Кузя — тварина вередлива. Якщо у нього гарний настрій, він грає, дозволяє себе гладити, дозволяє іншій тварині є зі своєї миски, але якщо у нього поганий настрій, він попереджає про це своєрідним нявканням, тоді його краще не чіпати. Кузя серйозний, бійцівський кіт. Коли ми були в селі, він бився з усіма котами. Першим у бійку він не вступає. Спочатку він як би попереджає: виє осоружним голосом. Майже на сто вісімдесят градусів повертає шию; шерсть у нього встає дибки, а хвіст «перетворюється» на розбещену щетинисту щітку. Жалості до суперника у нього немає. Він б’ється до тих пір, поки супротивник не утече. Кузя — дуже розумний кіт. Він навчився лапами відкривати холодильник; дверці шаф. Якщо вхідні двері не закриті на замок, то він висітиме на ручці до тих пір, поки двері не відкриються. Кузя любить дивитися телевізор, полювати на ящірок, жаб, птахів. Та все ж він дуже добрий кіт і любить своїх хазяїв. Мені дуже подобається наш кіт.

Моя родина дуже бережливо відноситься до речей, пов’язаних з історією нашого роду. так, з покоління в покоління предмети інтер’єру, особливі речі та фотографії. завдяки такої традиції я дуже добре знаю біографію моїх предків. так, мені відомо, що бабуся моєї бабусі була відомим у полтаві лікарем. до неї приїжджали із різних кутків країни. під час великої вітчизняної війни вона була головним лікарем у військовій лікарні та врятувала багато наших співвітчизників. були випадки, коли вона залишалась у лікарні на троє, четверо діб, іноді без сну та їжи. колеги дуже поважали її, тому що вона завжди оточуючим.  після війни в неї народилась донька – моя бабуся, яка через тридцять років також стала відомою в медицині людиною. вона стала хірургом-кардіологом і щоденно рятує хворих. по матусиній лінії в нас усі лікарі. мій дідусь родом з донеччини він ріс у родині шахтарів. його батько загинув у 1942 році під сталінградом разом зі старшим братом. з дванадцяти років він мусив піти працювати, щоб якось матусі, в якої на руках залишилося ще троє дітей. дідусь був самим старшим та пішов працювати у шахті. усе життя він мріяв стати авіаконструктором і після закінчення школи пішов навчатись в авіаційний інститут м. києва. мій дідусь дуже цілеспрямована людина, що звикла досягати у житті високих цілей. зараз він на пенсії, але залишається дуже активним і я часто звертаюсь до нього, коли мені потрібна при виконанні складних завдань. знати історію своєї родини дуже важливо – тільки так ми можемо виховувати в своїх дітях повагу та любов до близьких. крім того, народження сімейних традицій та їх зберігання отримати почуття кріпкої великої родини. саме з таких історій ми починаємо дивитися на життя по-іншому. адже не дарма говорять, що людина без минулого не може мати майбутнього! (міста і професії зміниш, я скинула з інтернета)