14. Укажіть слово, у якому ігається явище подвоєння А спілкування
Б вміння
В обличчя
Г вважають
15. Укажіть рядок, у якому всі слова пишуться з апострофом
А бар...єр, б...юджет, Р...єпін, тьм...яний
Б сузір...я, м...ята, в...яз, св...ято
В в...юнок, п...ять, об...єднати, прем...єра
Г сер...йозний, п...єса, р...яд, в...язальниця
16. Літеру і на місці пропуску треба писати в усіх словах іншомовного походження
рядка:
а) Ч..каго, м..шень, соц..олог;
б) Флор..да, нотар..ус, к..моно;
в) Дон К..хот, сандв..ч, ек..паж;
г) Т..бет, лаб..ринт, г..рлянда;
д) Мер..ме, станц..я, шп..нат.
17. М’який знак на місці пропуску треба писати в усіх словах іншомовного похо-
дження в рядку:
а) квінтил..йон, вол..єр, прес-пап..є;
б) ал..фонс, гіл..йотина, сек..юриті;
в) Джул..єтта, лос..йон, р..юш;
г) він..єтка, бракон..єр, пен..юар;
д) кабал..єро, кал..ян, рез..юме.
18. Позначте рядок, у якому всі прізвища пишуться з йо:
а) Ока…мов, Син…в, Ма…ров, Грач…в;
б) Вороб…в, За…мов, Пана…тов, Руч…в;
в) Корол…в, Солов…в, Хмел…в, Алф…рова;
г) Лихач…в, Парф…нов., …сипов, Горбач…в;
д) Вер…вкін, Корол…в, …лкін, Пугач…в.
19. Установіть відповідність між значенням префікса та прикладом слова.
Значення префікса Приклад слова
1 збільшена якість А пр..солений
2 неповна дія Б пр..сілок
3 близькість В пр..звище
4 приєднання Г пр..солодкий
Д пр..в’язь
20. Уставте на місці пропусків (якщо потрібно!) букву (чи букви!) або апостроф.
Бр..ніти, м..реж..во, форпос..ний, хвас..ливий, каза..ький, че..ький, лял..ці,
камін..чик, зв..язковий, верб..я, пас..я, стат..ей, бе..порадний, пр..горілий, (Б,б)аба
(Я,я)га, (Ш,ш)шевченківські (Д,д)ні, брут..о, ан..отація, С..рія, аж..отаж.
Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати.
Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».
Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.
Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.