14:36 ПИТАННЯ: 1/13
Прочитайте текст і виконайте завдання.

[1] Своєрідним жіночим оберегом в Україні завжди був віночок. [2] Його виплітали з різних квітів від весни до осені. [3] Останнім у році був віночок із золотавого кленового листя. [4] До вінка впліталося багато різних квітів з лікарськими властивостями: ружа і деревій, безсмертник і любисток, волошка і ромашка, незабудка і цвіт калини. [5] Почесне місце у вінку належало деревію. [6] Трав’янисту рослину ще називають деревцем. [7] Його насіння розносить вітер на велику відстань. [8] Воно невибагливе до навколишнього середовища. [9] Деревій є символом нескореності у вінку.

Засобом міжфразового зв’язку 1 і 2 речення є:

Снинонім.

Спільнокореневе слово.

Сполучник.

Займенник.​

Справжній друг для мене – це, насамперед, людина, спілкування з якою не тільки дає мені задоволення, а й сприяє розвитку мене як особистості, людини. Мені здається, що, спілкуючись із друзями, люди можуть розвиватися не менше, ніж під час навчання чи читання книжок. Я маю на увазі не здобування нових знань – для цього достатньо погортати енциклопедію, а навчання духовне, духовне вдосконалення. Поширеною є думка, що друг – це той, хто знаходиться поруч, коли в тебе є якісь проблеми, тобто «пізнається у біді». Можливо, це так. Адже людина, яка кудись зникає, коли тобі потрібна до чи просто підтримка, навряд чи може зватися справжнім другом. Але це не єдине і не головне. Друг – той, хто поруч, коли в тебе все гаразд. Спробую пояснити свою думку. Мені відомі випадки, коли люди спілкуються тільки тоді, коли є певні проблеми: вони використовують одне одного для того, щоб розповісти про щось погане, поскаржитися

Бачите, друзі, дрібними горошинами сипле з неба невгамовний дощик. Тополя поруч з ганком скуйовдилася від вітру і показує срібний виворіт своїх ще не відлетілих за вітром листків. Чи не здається вам, шановні, що цей дощ назавжди. Але погляньте вгору: там крізь невеликий отвір в хмарах вже поспішає на землю сонячний промінь. І чудовий сонячний блиск вже заграв над клумбою з квітучими трояндами, над парковими доріжками, міськими вулицями і провулками. А день-то, виявляється, зовсім ще літній! Рано сумувати про наступні холоди. Ходімте, милі мої, до  лісу, наберемо грибів, попрощаймося з горихвістками, що відлітають в далеку Палестину, а ще - з дроздами, шпаками і зозулями. Вони принесуть нам на крилах наступну весну.