13. Установіть відповідність між односкладним реченням і його видом.
1). означено- А). За добро добром платять.
особове
2). неозначено- Б). В зів’ялих листочках хто може вгадати
особове красу зеленого чаю.

3). узагальнено- В). Кричали голосно до людей.
особове
4). безособове Г). Взимку та повесні курінь відчинено з ранку.
Д). Стану в житті малою хвилиною, чорною
гілкою на тополі.

Зимовий вечір... Здавалося б, такий же вечір, як і всі інші. Але все-таки взимку це щось особливе, якщо порівнювати з темним часом доби в інші пори року.Як же приємно саме зимовим ввечері бути вдома! Можна заварити чай, сховатися ковдрою і насолодитися приємним, обволікаючим все тіло теплом - і заметіль або колючий мороз не торкнуться тебе.
Нехай на вулиці дуже холодно, але саме взимку можна гати неймовірно красиві пейзажі. Мороз малює неповторні візерунки на склі, білий сніг покриває все довкола, і те, що було сірим і нудним, починає блищати.
Зимовий вечір... Для мене це найпрекрасніше, що є на світі.

Не боги робили та знаходили глину,і навіть зовсім не вони робили глиняни горшки. Не вони робили форми для горщків, це було ще в часі Київської Русі, та ще й раніше. Навіть, не кожен може відрізнити сорт глини, та колір.
Тільки спеціалісти могли відрізняти сорт глини. Наприклад, полтавські гончарі розрізняли:
1. «піскувату» — піщанисту, вогнетривку глину;
2. «сипець» — сильно піщанисту глину;
3. «жорстку» — велико-зернисту глину;
4. «на глинок» — жовтувато-зелену, глейку глину

Справжні майстри могли, тільки користуватися чистою глиною. Її привозили з «глинища», та вона лежала на подвір’ї. За правилами її поливали водою. Для того щоб її розмішати великими веслами, і ще різали дротами. Потім глину накатували ковбаскою.
Після того як зробили горщик, брали та сушили на подвір’ї об в домашню піч. В них як вони казали остання операція – випалювання. Дуже часто треба було слідкувати за температурою. Випалювання тривало близько доби, бо поділялося на три частини: випалювання на слабкому вогні, потім на середньому і високому.
А для фарбування потрібно було налити у ріжок, у вузенькій кінець було вставлено перо.