13. 1. Прочитайте речення. Назвіть засоби, якими автор відтворює явище се
роди. Запишіть, поставивши замість крапок потрібні літери.
Так людяно, дитинно так у світі, від радості прозориться сльова
(М. Гаптар). 2. Сміявся дощ, у літні бив ц..мбали, грав барвами на
стеблах ков..ли (В. Кикоть). 3. Я прокинусь від шуму дощу, по
краплинами б'ється у рами, відчиню й до кімнати впущу ці небесні
дзвінкі телеграми (В. Кикоть). 4. Дощ в..сить над хатою й груш..ю
кр..слатою, а струмки купатися в річку побрели (М. Штепан).
5. Рясних дощів посріблену вуаль впустило небо осені на руку
(Н. Данилюк). 6. Пахне в повітрі грозою, хмари волами вляглись.
Мов оповив органзою вітер мережану вись (Н. Данилюк).
II. Завдання:
1. Чи всі частини мови наявні у реченнях? Наведіть приклади.
2. Назвіть усі іменники, визначте рід і відмінок.
3. Випишіть троє слів, однакових за будовою.
4. Назвіть обставини, скажіть, якою частиною мови вони виражені.
5. Позначте закінчення у кожному дієслові.
Объяснение:
Якщо ж вдатися до невеличкого історичного екскурсу, можна згадати, що у дореволюційні часи гарні манери були обов’язковою рисою освічених верств. „Правила доброго тону” прищеплювалися змалечку, засвоювалися в гімназіях та інститутах шляхетних дівчат. А от після революції нові можновладці „гімназіїв не закінчували”, тож негайно скасували усі ці буржуазні витребеньки як абсолютно непотрібні трудящим масам. Втім, невдовзі совєтська еліта схаменулася і також захотіла чимось відрізнятися від простого люду. І правила доброго тону були знову повернені з небуття, щоправда у дещо зміненій формі „радянського етикету”.
Вихід друком першої збірки Тараса Шевченка "Кобзар" 18 квітня 1840 року був знаменною подією не лише в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Відразу після появи збірки його поетичні твори з'являються й на сторінках літературно-художніх альманахів і збірників, підсилюючи те величезне враження, яке справив на українське суспільство "Кобзар".
Саме альманахи – неперіодичні збірники широкого змісту, упорядковані здебільшого за певною тематикою, жанровою чи стильовою ознакою – починають дедалі більше відігравати конструктивну роль у формуванні суспільної свідомості в період становлення нової української літератури. Структурно альманахи містили твори різних авторів, спочатку поезії, оповідання, нариси, а згодом і статті наукового, публіцистичного та літературно-критичного характеру. Такі альманахи являли собою окремі номери журналів, що видавалися одноразово, щорічно або ж час від часу. Їх поява і значне поширення в українській літературі були зумовлені майже повною відсутністю періодичної преси. Деякі з них за популярністю і ступенем поширення в певні періоди випереджають газети і журнали, перебувають на провідних позиціях як у журналістському, так і в літературному процесі. Це "Украинский альманах", який є першим таким збірником і виданий 1831 року Ізмаїлом Срезневським та Іваном Розковшенком у Харкові, "Украинский сборник" (Кн. 1 – 2, 1838–1841), заснований також Ізмаїлом Срезневським, "Русалка Дністровая", виданий 1837 року в Будапешті учасниками "Руської трійці" Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем, Яковом Головацьким, "Сніп", виданий стараннями Олександра Корсуна у Харкові 1841 року та ін.
Були надзвичайно помітними й привертають значну увагу літературознавців і критиків ті українські альманахи, що містили твори Тараса Шевченка та побачили світ за його підтримки. Їх поява не мала системного характеру, і здебільшого була зумовлена суб'єктивними чинниками, ініціативою та невсипучою енергією окремих культурних діячів. За життя автора його твори виходили в альманахах "Ластівка", "Молодик", "Хата".