- 120. Перепишіть прислів'я. Підкресліть у кожному з речень граматичні осно- ви. Визначте серед речень складносурядні та складнопідрядні. Поясніть різницю між ними. 1. з'їсться не одна хлібина, доки пізнає людина людину (Угорське). 2. Скарб не друг, зате друг — скарб (Французьке). 3. Місто буде чисте, коли кожен пiдмете в себе під дверима (Англійське). 4. Сонько лежить, а життя біжить (Індійське). 5. Легка будь-яка робота, якщо маєш до неї охоту (Українське). 6. Не тоді колодязь копай, як захотілося пити (Ла- тиське). 7. Не нарікай без кінця на долю, бо ніхто тобі не співчуватиме (Англійське). 8. Після грози сяє сонце, а після нещастя приходить щастя (Латиське).

У кожного з нас одна єдина Батьківщина. Особисто у мене – це Україна, і я про це ні хвилини не жалкую. Адже я народився в найкращій у світі країні. Я щиро люблю її привітних людей, її родючі землі і безмежні простори. Вічними символами моєї Батьківщини стало блакитне безхмарне небо і золотаві пшеничні поля. Багата українська природа не залишає байдужим ні одного мого співвітчизника або гостя моєї країни. Я впевнений, що у нашої держави велике майбутнє.Та якою ж я бачу Україну в майбутньому? Як кажуть, майбутнього без минулого і теперішнього не буває. Звичайно ж, Україна й сьогодні велика держава. І про це можна розповідати нескінченно. Так само нескінченно можна міркувати і про майбутнє нашої країни. Щодо мене, то насамперед я хотів би, щоб наші співвітчизники стали щирішими, добрішими, щоб вони поважали і любили свій рідний край, а Батьківщина відповідала їм взаємністю.Україна ні в якому разі не повинна втратити свої шаровари, вишиванки, різнокольорові стрічки, музичні народні інструменти, свої танці, свій завзятий настрій, свій український дух, адже це наша неповторна особливість! Сьогодні Україна багата не тільки на промислові підприємства і родючі землі, а й на працелюбних людей, і такою вона залишиться ще багато століть.На мій погляд, зараз дуже важливо берегти українську природу: створювати більше заповідників, садів, і парків, а також боротися проти вирубання лісів. Адже природа – це наше здорове життя і здоров’я майбутніх поколінь. Крім того – українська природа неповторна у своїй красі і повинна дарувати свою красу усім, хто живе на нашій землі.А взагалі, я впевнений, що майбутнє України найбільш усього залежить від нас з вами. Якщо ми будемо байдужими до усього, що відбувається навколо нас, то ми ніколи не зможемо збудувати щасливе майбутнє. Тому, якщо ми хочемо бачити свою рідну країну духовно, культурно, політично і економічно розвинутою державою, яка буде спроможною відстоювати свої особисті інтереси в будь-якій міжнародній сфері, ми повинні розвиватися самі, тим самим розвиваючи рідну країну, не бути байдужими до майбутнього і докладати до цього якомога більше зусиль. Чим вищими будуть прагнення наших співвітчизників, тим більший результат ми отримаємо у майбутньому.У подальшому я хочу стати юристом, тому мені подобається більше дізнаватися про закони своєї Батьківщини, про їхнє виникнення, про історію країни. Мені дуже хочеться внести свій внесок у майбутнє України і в подальшому своїми знаннями допомагати співвітчизникам. Я сподіваюсь, що я зможу якимось чином впливати на розвиток рідної країни.Та все ж головне для мене – не ким стати, а яким бути. І якщо більшість українців, як і я, будуть прагнути стати щирішими, милосерднішими і добрішими, будуть мати бажання на краще змінити свою країну, то обов’язково Україна стане найрозвиненішою і найсильнішою у всіх відношеннях державою в світі!

В царстве Нептуна жила-была морская принцесса –  золотая рыбка. Она очень любила устраивать балы, на которые собирались морские  жители подводного царства.Но вдруг на одном из таких балов разыгралась  буря, и злые акулы, которых никогда не приглашали на бал, похитили золотую  рыбку. Никто из придворной стражи: морских коньков и медуз – не осмелился  разыскивать её. И только храбрый дельфин поплыл искать золотую рыбку.Долго он искал то место, где жили акулы. Чем  дальше он уплывал от царства Нептуна, тем становилось темней и темней. Он было  уже совсем отчаялся найти её.Но вдруг из ниоткуда послышался голос, и дельфин  поплыл на него. Это оказалась большая добрая водоросль, которая всем Ведь у неё было много залежавшихся полезных мелочей, попавших в море с  кораблей. Она дала храброму дельфину камень-бисер, который осветил своим светом  дорогу, ведущую в тёмный замок акул.С таким чудесным камушком ему не составило труда,  найти комнату, в которой была спрятана золотая рыбка.Рыбка, увидев дельфина, заплакала от радости, её  слезы упали на бисер, и в одно мгновение он ещё сильнее осветил замок акул. Те  очень испугались: они больше всего не любили яркого света. И им пришлось уплыть  далеко-далеко от своего замка.Золотой рыбке очень понравился храбрый дельфин,  и они стали жить вместе в этом замке.Узнав о чудесном бисере, друзья рыбки и дельфина  приплыли в их замок и остались в нём, чтобы охранять камень-бисер, который найти золотую рыбаку и прогнал акул.