12. До жіночого роду належать усі іменники в рядку А каніфоль, ступінь, ретуш, фальш Б путь, бандероль, гуаш, нехворощ

в фланель, розкіш, суміш, сип

I вуаль, лазур, галузь, зяб

33. До жіночого роду належать усі іменники в рядку

А туш, гривня, степ

Б ікебана, накип, даль В в'язь, манжета, обитель

Г заполоч, тюль, повінь​

Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди", — думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер.
Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею.
Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто не пам'ятає такого Чоловіка.
— Що ж ти залишив після себе? — питає у старого Чоловіка один дід, — Є в тебе син чи дочка?
— Немає у мене ні сина, ні дочки.
— Може, ти дуба посадив?
— Ні, не посадив я дуба...
— Може, ти поле випестував?
— Ні, не випестував я поля...
— Так, мабуть, ти пісню склав?
— Ні, й пісні я не склав.
— Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід.
Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки.
"Ось і все, що залишилось після мене на землі, — з болем подумав старий Чоловік.— Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити..."

Що для вас почуття ? Яке значення вони відіграють у вашому житті? А взагалі,як і чому ми їх відчуваємо ?
Для меня емоції схожі за значенням на почуття , в головна емоція -страх . Серйозно,подумайте,ми робимо багато дій лише , щоб почуватися спокійними. Прокидаючись (дієприслівник ), плідно працюючи (дієприслівниковий зворот), при цьому не маючи бажання виконувати данні дії (дієприслівниковий зворот), підтверджуємо це твердження , адже все це відбувається через те , що ми маємо страх не отримати заробітну платню , а отже залишитись голодними,не маючи (дієприслівник)"даху над головою" . Нерідко люди спілкуються з оточуючими лише тому , що бояться бути самотніми. Підводячи підсумки (дієприслівниковий зворот): Ми маємо страх перед негативними почуттями , роблячи (дієприслівник ) заради своєї баз багато непотрібний речей ,а чи треба воно нам ?