104 218. Прочитайте. Визначте iменники, що вживаються тільки у формі
однини, та іменники, що вживаються лише у формі множини.
1. Ти за спини інших не ховайся слово «совість» завжди в од-
нині (А. Бортняк). 2. У кожного з нас Україна одна, хоч скільки
пільйонів нас буде (І. Багрійчук). 3. Годі, діброво, тобі сумувати!
лянь, зеленіють високі Карпати (3. Красівський). 4. За ворітьми
TY
Дмитрику на День народження подарували красивий швейцарський годинник.
Сьогодні в умовах війни в Україні скрізь чутно плач матерів, які відправили своїх синів захищати Батьківщину.
Маленький Івасик хотів, щоб Дід Мороз швидше повернув з війни його батька додому і нарешті настав мир.
Святий Миколай приносить подарунки тим дітям, які цілий рік були слухняними.
Літо. Золоте сонце накриває мене міріадами дрібних, лоскітливих промінчиків щастя. Я вдивляюся у фіалкові очі усміхненого і щасливого неба та поринаю у мареві веселої круговерті природи. Усе цвіте пишними трояндами заграв. Неначе крупинки вічності, пливуть сріблясто-блакитні хмарки. Я поринаю у своїх думках. Перед моїми очима тільки безмежний, фантастичний світ природи. Йду. За мною неухильно летить хмарка дрібненьких мушок. Вітер такий тихий, спокійний, що аж покращали від нього срібноволосі вівса, золотосяйні жита. Тихо пливе блакитними річками льон. А там ячміь хилиться й тче з тонких вусів зелений серпанок. Запашна, легка, наче збита крилами бджіл, біла піна гречок мене на одну мить зупинила. Просто мені під ноги лягла співуча арфа й гуде на всі вструни. Стою і слухаю щасливі миті життя. І золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба. Прибій колосистого моря йде через мене у незвідані далі, неперейдені межі людського буття. Відчуваю швидкопилинність метушливого сучасного життя. Тут на лоні дивовижної природи, омріяної свободи, людське життя перероджується у чисте плесо білого латаття, сповнене задумливої втіхи, безжурного задоволення і дитячої радості.