101 1. Спишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Дове- діть, що всі подані речення є складнопідрядними з підрядними дії і
ступеня. Накресліть схеми, назвіть засоби зв'язку. Підкресліть вказівні слова.
1. Поза хатами тяглися виноградники на всі боки скільки можна було
бачити оком (І. Нечуй-Левицький). 2. І чим розвиненіший внутрішній світ
тим духовно багатшою ей сама людина (Р. Арцишевський). 3. А на плесі
вода така темна ніби на чорному камені настояна (М. Стельмах). 4. Скіль-
ки хвиль у бурхливому морі стільки співів у серці моїм (Леся Українка).
5. Треба так звалити дерево щоб кряжиста дубина, гуркнувши на землю,
не зламала і не пошкодила інших дерев (В. Близнець). 6. Голос так дзве-
нить, плете шовки-узори що серце завмира (А. Малишко). 7. Тарас був та-
кий схвильований що йому аж перехоплювало подих (В. Ткаченко).
II. Зробіть письмовий синтаксичний розбір двох перших речень.
1.Дбаючи про щастя інших, ми знаходимо власне. 2. Учитись гарної інтелігентної мови треба довго і уважно – прислухаючись, запам’ятовуючи, помічаючи й вивчаючи.
2. Розмовляючи торкнулися політичної ситуації і в середині країни, й(я знаю, що в завданні тут було написано і, та згідно з правилами треба ставити й) за кордоном. Вийшовши на пенсію, тьотя Варя стала жити в сестриній сім’ї. У вікна, крізь різнокольорові шибки, ллється м’яке райдужне світло, сповнюючи зали, фойє й коридори барвистим присмерком.
Одного разу дівчина сиділа сумна й похмура на високому березі річки. Сиділа вона довго, іноді починала співати, але замовкала.. Сльози спиняли слова. Повз неї тихо пройшла старенька бабуся, але через декілька хвилин повернулась і запитали про те, чи все добре. Дівчина довго сиділа мовчки, але потім розповіла їй свою історію. Про те, як кохала, про те, як раділа, про те, як дізналась, що розлюбили... Старенька вирішила до дівчині і запропонувала їй дуже дивний напій. Дівчина злякалась, але стара впевнила, що це безпечно.
Випила молодиця зілля і впала одразу ж на землю : так закрутилось все у голові... Хотіла підвестись вона від землі на ноги, та ноги її не тримали, хотіла опертись на руки, та руки стали безсиллі. В очах дивне мерехтіння і більше нічого...
"Що за шум? Де я? Що сталося?" - подумала дівчина. Відкрила очі. Вже ніч. Вітер грається водою і шумить. Згадалась старенька, згадалось зілля... Але щро це? Замісь рук крила, замість одежини пір"я... Що за жарти? А ось і старенька поруч, хотіла запитати дівчина у неї, що сталося... Та голос перетворився на дивне квиління.
Старенька посміхнулась, і впевнила дівчину, що б та не турбувалась. І сказала тихим голосом:
- Лети до свого милого. Живи поруч з ним, а як набридне, то повертайся. Знову дівчиною зроблю.
Полетіла молодиця, недовго шукала свого коханого. Він жив у дерев"яному будинку за лісом. Знайшла вона собі на даху, тепленьке місце і оселилась у його оселі. Важко було їй кожен день бачии його і не заговорити. Але кохання було сильніше за це. І тому вже багато років живе юнак своїм життям за лісом, а за ним весь час, як тінь, літа маленька пташка.