1.Закінчення -а (-я) у формі родового відмінка однини мають усі іменники і рядку
А) Крим, олівець, дощ
Б) майдан, понеділок, циркуль
В) Кілограм, Лондон, фюзеляж
Г) Інститут, клас, січень
2. Помилку в написанні імен по батькові допущено в рядку:
А) Леонідівна, Савич, Кирилович
Б) Євгенович, Юр'євич, Володимирівна
В) Василівна, Георгійович, Сергіївна
Г) Олегівна, Петрович, Кузьмич
3. Закінчення -у(-ю) у формі кличного відмінка однини моють обидва іменника рядка:
А) Ірина, брат
Б) Оля, Володимир
В) Сергій, бабуся
Г) швець, сторож
4. У якому рядку всі іменники є незмінюваними:
А) Ліс, піаніно, кафе, подорож
Б) Шосе, кіно, вітер, колесо
В) Кафе, таксі, кіно, метро
Г) Пальто, дорога, ситро, будинок
5. У якому рядку не допущено помилок у правописі іменників:
А) Маззю, каченяті, племені, понеділку
Б) Стаття, молоддю, подорожю, матір'ю
В) Бяззю, статей, піччю, Андрію
Г) Дичю, Сергію, пальті, сміливістю
6. У якому рядку всі іменники належать до 4 відміни:
А) Деревина,мати, кінь, каченя
Б) Кабан, собака, орля, дич
В) Плем'я, дівча, вим'я, вермежа
Г) Сорока, півкуля, шторм, хлопча
7. Установіть відповідність:
1) Тверда група
2) М'яка група
3) Мішана група
А) Ягня
Б) Ялинка
В) Каменяр
Г) Море
8. Установіть відповідність:
1) Незмінюваний іменник
2) Іменник 4 відміни
3) Іменник м'якої групи
А) Ім'я
Б) Мрія
В) Лібрето
Г) Пальто

Перша колонка (звертання)

Сину, Вітчизно моя, люди, Ніно Павлівно, Україно, брати, о земле, вітре.

В другу колонку (словосполучення, вставні слова)

треба думати, сизокрилий, соромно сказати, може, люди, дозвольте, тато його був у відрядженні, з іншого боку, червоні троянди, безумовно, між ін­шим, дорогі мої однокласники, зрештою, мово рідна, мій друже, без сумніву, між нами кажучи, будь ласка, по-моєму, чудовий краю, на мою думку, по-перше, далі солов’їні, по-друге, до ре­чі, щастя мені тоді настало, вечірнє сонце, безперечно.

літературні погляди т. г. шевченка формувалися не один рік, це відбувалося, перш за все, під впливом життя поета, усього найістотнішого із цього життя, від юності тараса до його останнього погляду. літературний подвиг т. г. шевченка, його велике складне життя, яке він поклав на олтар боротьби за щастя та свободу українського народу, всю надзвичайну силу творчості поета можливо збагнути лише тоді, коли уявити, у яких обставинах з’являлися твори митця.

в ті часи, коли жив та творив т. г.  шевченко,   панувала задуха, яка примушували замовкати творчих людей, атмосфера, в якій панували підозра, страх, ненависть та доноси, панувала атмосфера, де загальна бездіяльність і офіційна брехня не вважалися безчестям. а ось правдиве слово кожен раз обливалося кров’ю те переслідувалося на кожному кроці. тому оспівувати свободу в таких обставинах, прагнути волі та незалежності в умовах кріпосницького права, серед небезпеки жандармських буднів – це означало висловити, а скоріше, відкрити найважливішу життєву істину, у поетичній формі довести оточуючим те, що в той час було найсуттєвішим. нездоланність духу нашого народу підкреслюється й тим, що такі безстрашні співці свободи, як т. г.  шевченко, народжуються саме в найпохмуріші часи.

надзвичайна волелюбність є однією з головних рис творчості т. г. шевченка. верхи його поетичної творчості – це гучний спів свободи, уславлення незалежності, головних чинників людського поступу, щастя і добробуту. слово «свобода» майже у всіх своїх творах великий  кобзар  скрашує найяскравішими епітетами, а домінуючий настрій багатьох поезій т. г. шевченка являє собою смуток за втраченою свободою і постійне прагнення до «волі святої»: «встане правда! встане воля! і тобі одному всі язикивовіки і віки…»улюбленим героєм поета є народний витязь, -повстанець або запорізький козак, які завжди виступають поборниками рідного краю, носіями народної честі і правди. творчість т. г. шевченка, перш за все, спрямована проти царської влади, її кріпосницького свавілля, проти різних душителів народної волі і запроданців.   видатного українського поета не дарма називають революціонером літературної форми, бо все вказує на те, як сміливо відмовлявся він від поетичних канонів, хоча і не ставить метою свідоме руйнування традиційних художніх форм. подібні експерименти    були не притаманні для т. г. шевченка. а ось вроджене почуття прекрасного і почуття гармонії вказували художникові ті шляхи, якими треба було йти, ті шляхи, які, незважаючи на притиски і вузькі літературні рамки, дозволяли продиратися через хащі літературних умовностей і нести своєму народові своє вільне і по-справжньому розкріпачене слово.з часом у поета з’являється незнана доти, оригінальна композиція поезій, йому вдається до невпізнання змінювати класичні ямби та хореї, з якими поет поводиться надзвичайно вільно та легко, а його поетичне різномаїття віршових розмірів ще й сьогодні приводить у захват дослідників та завдає немалого клопоту перекладачам. мелодичність поезій т. г. шевченка створили поету невмирущу славу одного з самих музикальних літераторів світу. здається, що у своїй надзвичайній силі творця поет не хотів притримуватися ніяких законів, крім тих, які диктувалися його власною мистецькою інтуїцією і вогнем темпераменту. бурхлива поетична експресія, що переповнює твори поета, зносила на своєму шляху усі перешкоди умовностей і ніколи не мирилася з обмеженнями.

великий  кобзар  відіграв видатну роль у з’єднанні передових сил українського народу, у формуванні і розвитку свідомості нації. т. г.  шевченко  у своїх творах не тільки зображує дійсність, й оспівує героїчне минуле свого народу. окрім того, з творчістю  кобзаря пов’язане становлення української літературної мови. з виходом відомої сьогодні у всьому світі поетичної збірки шевченка відкрилася нова ера розвитку українського письменництва, значно розширилися філософські і тематичні обрії літературної діяльності. талановитому митцю вдалося вивести рідну мову на новий, всесвітній рівень.

незважаючи на те, що колись поетові забороняли не тільки писати, а й малювати, усі заборони виявилися безсилими перед поетичним словом, перед його правдою та його силою. приклад великого  кобзаря став для сучасників та нащадків яскравим прикладом нездоланності справжнього художника, прикладом невмирущої природи творчості й нескореності людського духу, прикладом людини, яка з усіх, найскладніших випробувань завжди виходить переможцем.творчість т. г. шевченка невичерпна, вона навіки. і все нові і нові покоління будуть знаходити в ній незвичайне поєднання народного і вселюдського досвіду, який сьогодні знаходимо й ми з вами.  слово невмируще, слово вічне, слово, живе своєю правдою, слово, яке й досі квітне художньою красою – це і є тарас григорович  шевченко  – геній і духовний янгол українського народу.