1. З’ясуйте, у яких із поданих слів на місці пропуску треба писати знак м’якшення: Мален…кий, теплесен…кий, гарнісін…кий, тонюсін…кий.
а) у всіх словах;
б) лише у першому слові;
в) лише у першому й другому словах;
г) лише у третьому й четвертому словах.
2. Букву о на місці пропуску треба писати в обох словах рядка:
а) марш…вий, квітн…вий;
б) харч…вий, сторож…вий;
в) папер…вий, овоч…вий;
г) дощ…вий, помаранч…вий.
3. Букву и на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка:
а) лекс…чний, траг…чний, істор…чний;
б) міф…чний, мед…чний, ритм…чний;
в) електр…чний, сатир…чний, хірург…чний;
г) тепл…чний, фонет…чний, патріот…чний.
4. Укажіть ряд прикметників, в яких у закінченнях на місці пропуску пишеться і:
а) гаряч… сльози, на вищ…й сходинці, у заяч…й нірці;
б) товщ… дерева, колюч… стебла, родюч…ми землями;
в) до гаряч…х страв, нижч… кущики, у найважч…й валізі;
г) дорожч… парфуми, на найвищ…й кручі, кричущ…й випадок.
5. Зміни приголосних відбулися при творенні обох прикметників рядка:
а) депутатський, господарський;
б) студентський, директорський;
в) чернігівський, глядацький;
г) козацький, запорізький.
6. Укажіть ряд прикметників, записаних без помилки:
До І дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають є (на письмі — також є), а в 3-й особі множини — закінчення -уть (на письмі — також -ють): кажеш, каже, кажемо, кажете, кажуть; зуміє, зумієш, зуміємо, зумієте, зуміють.
До II дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають и, і (на письмі — ї), а в 3-й особі множини — закінчення -ать (на письмі — також -ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; склеїш, склеїть, склеїмо, склеїте, склеять.
В українській мові немає таких дієслів, що в якихось формах належали б до 1 дієвідміни, а в якихось — до II: якщо дієслово в будь-якій особовій формі має закінчення І дієвідміни, то й у всіх інших формах матиме звукову характеристику цієї дієвідміни; те саме стосується й дієслів II дієвідміни.
Отже, дієслова 1 та II дієвідмін на письмі мають такі особові закінчення:
ЧислоОсоба1 дієвідмінаII дієвідмінаОднина1-а 2-а 3-я-у, -ю -еш, -єш -є, -є-У, -ю -иш, -їш -ить, -їтьМножина1-а 2-а 3-я-емо, -ємо -ете, -єте -уть, -ють-имо, -їмо -ите, -їте -ать, -ять
Коли друг поруч і разом з вами втішається, і якби підлесник не кував лихо,використовуючи насолоди і приємності, треба знати, що він нічого радісного не вносить в дружбу. Сковорода навчав бути обачливим у виборі друзів. Нині, коли час збігає надзвичайно швидко, коли ритм життя набуває шаленого темпу, коли не вистачає часу для спілкування, телебачення, подекуди, замінює людське спілкування. Чи актуальні питання глибинних стосунків?
Звичайно час вносить свої корективи, але такі поняття, як «дружба» і«любов» - завжди залишаться найвищими цінностями. Вони являють собою таємничий процес, який неможливо запрограмувати, наповнюючи життя радістю, емоційно збагачуючи його. У психології поняття «дружба» визначається як стійкі, міжособистісні відносини, які характеризують взаємну прихильність їх учасників,взаємні очікування відповідних почуттів та відання переваги.
Розвиток дружби передбачає слідування неписаному кодексу, що стверджує необхідність взаєморозуміння,відвертості та щирості. Вона передбачає довірливі стосунки, активну взаємодо взаємний інтерес до справ та переживань іншого, щирість та безкорисливість почуттів. Серйозні порушення цього подібного кодексу ведуть до її припинення або до поверхових приятельських стосунків, або до перетворення її в протилежність дружби – у ворожість.
Найбільшої інтенсивності дружба досягає в юнацькі роки та в період ранньої зрілості, коли відзначається виняткова значущість відносин із друзями. При цьому стосунки між друзями наповненні глибоким емоційним змістом. Дружба виступає іноді своєрідною формою психотерапії для людини, вона дозволяє висловити потаємні почуття та знайти тих, хто поділяє її думки. Тож справді, як стверджує українське прислів*я «Людина без друзів – що дерево без коріння».