[1] З раннього дитинства і до глибокої старості людина невідільно пов’язана з мовою. [2] Це єдине знаряддя, що возвеличує людину над світом, робить її нездоланною в пошуках істини.. [3] Розпочинається прилучення дитини до краси рідної мови з милих, бабусиних казок і материнської колискової пісні.. [4] Кожен день дає нам урок пізнання [5] І завжди, і скрізь наш учитель – мова.
Завдання 1─ 4 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Виберіть правильну відповідь
1.Орфографічну помилку допущено в реченні
А 1 Б 2 В 3 Г 4
2.Складнопідрядним є речення
А 2 Б 3 В 4 Г 5
3. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А 2 Б 3 В 4 Г 5
4. Стиль тексту
А художній Б розмовний
В публіцистичний Г науковий
Завдання 5─ 12 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Виберіть правильну відповідь
5.Відокремленим означенням можна замінити підрядну частину в реченні
А Стежина сховалася у лісі, щоб прохолодитися.
Б Іван милувався красою, що відкривалася за кожним кущем.
В Ішло з димом добро, яке надбали за десятки літ .
Г Україна для мене – святиня, яка дає крила, снагу.
6.Складнопідрядне речення з підрядним умови утвориться, якщо до частини У неділю ми підемо в парк… додати
А бо давно хочемо побачити нові ліхтарі.
Б якщо буде сонячна погода.
В який недавно облагородили.
Г так що побуваємо і в зоопарку.
7.Підрядним реченням причини можна замінити відокремлену обставину в рядку
А Володько ступав повільно, легенько постогнуючи.
Б Мирон озирнувся довкола і пильно прислухався, напружуючи увагу.
В Загони монголів, прямуючи назустріч війську противника, зупинилися на пологих пагорбах.
Г Стежка загубилася в житі, порісши травою..
8.Відокремленою обставиною можна замінити підрядне речення в рядку
А Кажуть, ніби навіть геніїв за життя не всіх розуміли й визнавали.
Б Веслували щосили, бо вода в лимані піднялась.
В Трохим був сумний, бо втратив волю.
Г Були такі хвилини, коли я сама глузувала із себе.
Д Ідемо далі, де небо ллється в ліси.
9. Після речення
Ми стукали...
треба поставити тире, якщо серед варіантів його продовження вибрати
А але ніхто не відчиняв добре замкнуті двері.
Б нікого не було вдома.
В і луна йшла від тих звуків.
Г щоб хтось відчинив.
10. Укажіть безсполучникове складне речення.
А Мудрого не зламає лихо і не зіпсує щастя.
Б Пустка була навколо, і все було незнайоме.
В Пароплав обганяє плоти, високі хвилі налітають на них.
Г Бджоли живуть там, де є квітучі рослини.
11.Двокрапку треба поставити в складному безсполучниковому реченні (розділові знаки пропущено)
А Мир у світі таки буде його хочуть усі люди.
Б Минають дні минає літо.
В Дзюрчали десятки фонтанів лящали та щебетали всілякі птахи.
Г Небо порізали вогнями стріли ударив грім.
12.Складнопідрядне речення з підрядним часу утвориться, якщо до частини Я буду пам’ятати дитинство… додати
А бо була щаслива пора.
Б щоб не втратити радості в житті.
В хоча воно швидко промайнуло.
Г доки топтатиму ряст.
Д дарма що воно було дуже давно.
Объяснение:
Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.
Объяснение:
Моє враження від поезій Лі Бо та Ду Фу
8 клас
ПОЕЗІЯ СХОДУ ЕПОХИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. ЛІ БО, ДУ ФУ, ОМАР ХАЙЯМ
Моє враження від поезій Лі Бо та Ду Фу
Дороги справжніх поетів ніколи не бувають легкими, адже митці прагнуть осягнути проблеми світу і “в усьому дійти до сутності”.
Саме такими були великі китайські мандрівники, яких філософами зробило життя, Лі Бо та Ду Фу. Вони пройшли пліч-о-пліч тисячі кілометрів, мандруючи шляхами Китаю. Обидва прагнули усамітнення, щоб краще зрозуміти світ, пізнати сенс людського існування.
Лі Бо вражає читача космічністю своїх пейзажних
віршів, прагненням вивищитися над буденністю, полишити людську метушню. Його приваблюють зорі, вічне небо, стрімкі водоспади, бурхливі ріки, високі вершини.
Та разом з тим у роки творчої зрілості поета посилюються тужливі настрої, його тривожить усе: військові події, в яких гинуть люди, тяжка праця й злиденність життя трудівника. З глибоким болем Лі Бо пише про виснажливу працю селянина, тяжку долю жінки. Ним створені натхненні поезії про любов, вірність, розлуку, про чоловічу мужність, силу воїнів, ніжність і красу жінки. Можна сказати, що у віршах Лі Бо відобразився дух його народу.
Дослідники творчості Ду
Фу стверджують, що він був чудовим майстром пейзажної лірики. Але поет у своїх творах виступав і проти війни, яка несе страждання й смерть, і проти несправедливості законів, співчував знедоленим, уболівав за народ. Такими були основні теми його поезії. Свої вірші він насичує побутовими подробицями, відтворюючи живі картини дійсності, за які його твори називали “поетичною історією”. Свої багатолітні страждання поет вважав мізерними порівняно зі злиденним життям бідняків. У “Вірші про те, як осінній вітер зруйнував дах моєї хатини” він пише про свою давню мрію: побудувати величезний будинок, у якому б змогли знайти притулок і захист від дощу та вітру бідняки усієї Піднебесної. Поета цікавили і теми дружби, тлінності людського життя.
Танський поет Хань Юй сказав: “Вірші Лі Бо й Ду Фу живуть, і сяйво їх поширюється на далекі відстані”. Сяйво поезії давніх китайських поетів освітлює й сьогодення, сповнюючи наше життя красою вічної мудрості.