1 .вставне слово є в
2. однорідні додатки є в реченні ..
до ть з 1 і 2 завданням
1.У зоопарку , на жаль, не побачиш, як красиво злітає табунець рожевих фламінго. 2. Проте тут можна гати характерний танок птахів. 3. Зоологи його називають "кормовим" . 4. Ходять фламінго басейном, кумедно дріботять ногами. 5.
У такий б зони на волі вони здіймають мул і виловлюють молюсків, рачків, збирають водорості.

Поширені речення.

1. Зомліли в сумі сніжно-білі явори.

2. Шумлять бліді берези.

3. Тільки вітер креше іскри по стерні.

4. Купали гострі крила столітні чайки в голубій воді.

5. Я спиняти тебе не буду.

Поширені речення мають крім головних ще й другорядні члени речення.

Непоширені речення.

1. Став Дніпро.

2. Надходить дощ.

3. Одшуміло літо...Одспівало жито.

4. Гроза росла.

5. Ти проходь. Не спиняйся

6. Море бушувало.

7. Завмирає місто. Тишина і спокій. Тільки сніг синіє.

Непоширені речення складаються з граматичної основи.

Объяснение:

Беркутів почалася з однієї делікатної деталі: права власності на землю. За (не)написаним сюжетом підписав одного дня князь Данило (Галицький) указ: дарую боярину Тугару Вовку землі Тухольщини в українських Карпатах — і понеслось.

Вже тоді у XIII столітті існував такий собі квазіринок землі і для князя у цьому випадку працював принцип «чия держава, того і землі». Земельного кадастру, свідоцтв на право власності та подібних юридичних речей тоді ще не існувало. «Заслужив в мене боярин, чому б не подарувати йому трохи землі?», — десь так приблизно подумав князь і підписав відповідний документ.

Воля глави держави тоді — безумовний закон. Ніхто з його «адміністрації» не збирався з’ясувати, хто давним давно вже володіє цією територією. Формально все просто: в кого документ, той і правий. Так частина державної землі стала приватною, але питання: де була лінія розмежування між державною власністю князя і муніципальною владою громади села Тухля?

Приїздить зарозумілий боярин тепер на свої землі і з’ясовує, що на практиці все трохи інакше: громада Тухлі нічого про це не знає та не збирається підкорятися його волі. Місцеві продовжують випасати овець, ходити на полювання та жити вільним життям як і раніше.