1. Визначте вид підрядного речення; з’ясуйте, яким сполучником чи сполучним словом підрядні речення поєднуються з головною частиною, складіть письмово схеми речень. 1. Коли ми обминаємо липовий шлях і опиняємось у долинці, нас оточує воркування струмків. 2. Виходить, уже не мертвий ліс, бо лебеді принесли на своїх крилах весну і життя! 3. Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві…4. Я пам’ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом. 5. А хіба не святий ставав той день, коли ти сам торкався до чепіг і проводив свою першу борозну? 6. Коли в хаті всі, окрім цвіркуна, засинали, я навшпиньках підходив до печі, витягав з її челюстей жарину, засвічував каганець і забирався з ним на піч. 7. А була ж у мене одна пригода, про яку й досі нікому не казав. 8. І минуле було прожите для того, щоб ствердити майбутнє. 9. Нове почуття полонило його, давало ясність думкам, як сонце дає тепло багатій ниві (З тв. М. Стельмаха). 10. А більш нічого я не знаю, Хоч я за це і пропадаю в далекій стороні. 11. Треба вчитись, Ще змалечку треба вчитись, Як на світі жити (З тв. Т. Шевченка). 12. А там, де сонце торкнулось вершечків дерев, листя спалахнуло золото-зеленим вогнем і стало прозорим, як скло (М. Коцюбинський). 2. Окремо випишіть речення означальні, з’ясувальні та обставинні. Переписуючи речення, поставте розділові знаки, складіть письмово схеми речень, підкресліть всі члени речення. 1. Невесело на світі жить Коли нема кого любить. 2. А доня взаперті сидить В своєму сумному покої І дивиться як над горою Червоний місяць аж горить, З-за хмари тихо виступає. 3. В селі не бачили й не чули Де вона поділась. 4. Так ти кажеш Що бачив криницю Москалеву…5. Батько діда просить щоб той розказав Про Коліївщину…(З тв. Т. Шевченка). 6. Міста ми бачили де котиться з узбіч Хвилястий виноград…7. Відпочивав по боротьбі він Хоч спочивати рідко звик. 8. Хто скаже де кордон між дійсністю і грою В дитини, в отрока, у юнака й дідка. (З тв. М. Рильського). 9. Солодко слухати йому цю одвічну музику степу що її ні на яких інших планетах не буде…10. Хоч би один-однісінький раз отам де вони бувають і собі побувати…11. Всі ці дні що він уже вдома мати тільки ним і живе… 12. Тоню захоплює оця таємничість, сказати б, поезія таємничості в яку вони поринають. 13. Тут треба оглядатись добре щоб не оступитися та не зірватися сторч головою вниз. 14. А тим часом обважнілі садки півдня осипалися абрикосами, земля вже ними була встелена що ніде й ступити…(З тв. О. Гончара).
Одного чарівного зимового ранку маленький хлопчик Іванко разом з татусем пішов до лісу по ялинку до Різдва. Але несподівано почалась хурделиця і вони заблукали. Довго-довго йшли тато з сином лісом. Аж ось вони несподівано побачили чарівний замок з льоду. Вони одразу зрозуміли, що це замок Снігової королеви. Серце Іванка стиснулось від страху. Але батько його заспокоїв. Виявилось, що цей замок належав Святому Миколаю. Він радо зустрів своїх відвідувачів, зігрів та розповів про Снігове містечко. А потім Святий Миколай попросив своїх помічників провести гостей додому. Так Іванко за татусем у супроводі Вернидуба та Скорохода швидко дібралися своєї хати. Ця чарівна історія сталась як раз під Новий рік. Вдома їх чекала матуся та смачна вечеря.
Я виростав в безводному краю,
Де була морем дощова калюжа,
Не бачив довго я й малої річки,
Та чув я змалку слово чарівне:
Дніпро…
Я слухав жадібно ті повісті бувальців:
Один плоти колись Дніпром сплавляв,
Той плив Дніпром, а той в ньому купався,
Той рибу там ловив, той жив біля Дніпра, –
І всі захоплено йому хвалу складали…
Дніпро…
На досвітках читали вголос “Кобзаря”,
Співали часом там – “Реве та стогне…”,
І знов Дніпро ставав переді мною,
У снах я марив хвилями й човнами,
На них пливли кудись з піснями козаки…
Дніпро…
І ось прийшла якась чудна хвороба:
Я раптом перестав і їсти й пити,
Усе дививсь в той бік, де був Дніпро,
І твердив все: “Я хочу до Дніпра!”
Дніпро…