1. Визначте скільки сполучників у реченні
Пахло глиною, і крізь вікно лилося тьмяне світло; він роздивлявся навколо й дивувався, що ніколи не помічав цього раніше.
А 2
Б 3
В 4
Г 5
Д 6
2. Сполучники пишуться через дефіс у рядку
А начеб(то), тож(бо), якби(то), але(ж)бо
Б тому(то), тільки(но), тим(то), отож(то)
В тоб(то), ніби(то), коли(б)то, мовби(то)
Г отож(бо), якби(ж)то, цеб(то), тому(то)
Д бо(ж), хоч(би), колй(б)то, цеб(то)
3. Усі сполучники сурядності в рядку
А щоби, котрий, також, зате
Б але, й, та, або
В де, з тим щоб, однак, чий
Г хоч, як, одначе, і
Д тому що, зате, який, ні
4. Усі сполучники підрядності в рядку
А якщо, бо, наче, та
Б який, чий, і, як
В немовби, неначе, або, аби
Г тобто, неначе, зате, як
Д коли, куди, щоб, як
5. Виділене слово є сполучником і його слід писати разом у рядку
А Я люблю тебе, друже, за(те), що в очах твоїх море синіє.
Б Як(би) не було ночі, то не знали б, що таке день.
В Як(би) там не було, комусь належало це перевірити...
Г Вони боролися за(те), щоб ми сьогодні жили у вільній країні.
Д Він говорить те(ж), що й інші свідки.
6. За роллю в мові сполучники поділяють на групи
А сурядності і підрядності
Б якісні і відносні
В похідні і непохідні
Г прості, складні і складені
Д пасивні і активні
7. Сполучник підрядності вжито в реченні
А Усе іде, але не все минає.
Б То шумів зелений лист, то в вінку мінявся злотом ряст весняний.
В Гарний хлопець, та не для мене.
Г А в рум’янці така сила, що всі квіти погасила.
Д Лице рум’яне, та серце кам’яне.
8. Скільки сполучників з-поміж наведених слів
Попід, між, зате, проте, кожний, всякий, багацько, а, за, під, та, коли, може, якщо, в, щоб, коли б, у, передусім, в основному, незважаючи на, через те що, тому що.
9. Твердження є правильними
А сполучники підрядності вживаються для зв’язку частин у будь-якому складному
реченні
Б сполучники сурядності поєднують слова між собою, є членами речення
В сполучники підрядності служать для зв’язку однорідних членів речення
Г сполучник – службова частина мови
Д сполучник – самостійна частина мови
10. Назвіть номери сполучників, які пишуться через дефіс
1 (отож)то; 2 (ані)ж; 3 (мов)би; 4 (коли)б; 5 (так)що; 6 (ніби)то; 7 (тим)то; 8 (тому)то;
9 (от)же; 10 (себ)то; 11 (тільки)но; 12 (якби)то; 13 (неначеб)то
А 1, 2, 7, 9, 11
Б 1, 7, 8, 11, 12
В 2, 3, 8, 11, 12
Г 5, 6, 7, 8, 12
Д 1, 7, 9, 11, 13
11. Виділене слово є сполучником і його слід писати разом у реченні
А Оголошено, (що)б усі прийшли вчасно.
Б (Що)б ви не думали, а я буду працювати.
В (Як)би краще виконати завдання?
Г (За)те її люблю, мою Україну убогу...
Д Не думай (про)те, що сталося.
12. Виділене слово не є сполучником і його слід писати окремо в реченні
А Людині треба, (що)б її робота залишалася після неї жити.
Б Не хочу я, (що)б знов пекла мене війна в журбі.
В (Як)би мені крила, у небо б злетіла.
Г Не знаю, (як)би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання,
моя зажурена мати.
Д (Як)би хліб та одежа, їв би козак лежа.
13. Усі сполучники прості в рядку
А зате, та, якби, якщо
Б і, або, чи, мов
В але, мовби, начеб, втім
Г чи, начебто, немовбито, проте
Д як, мов, що, ніж
14. Усі сполучники складні в рядку
А зате, якби, якщо, мовби
Б начеб, начебто, тому що, і
В немовби, немовбито, через те що, та
Г ніби, нібито, немов, мов
Д адже, отож, притому, для того щоб
15. Усі сполучники складені в рядку
А незважаючи на те що, чи... чи, так що, щоб
Б тому що, завдяки тому що, не то... не то, проте
В тому що, через те що, перед тим як, для того щоб
Г коли, як, доки, після того як
Д щоб, незважаючи на те щоб, бо, якщо
поясний час - середній сонячний час, обумовлений для 24 основних географічних меридіанів, віддалених на 15. по довготі. Поверхня Землі розділена на 24 часових пояси (з номерами від 0 до 23), в межах кожного з яких поясний час збігається з часом проходить через них основного меридіана. Поясний час в суміжних поясах різниться на 1 ч. Рахунок поясів ведеться з заходу на схід. Основним меридіаном нульового поясу є Грінвічський меридіан. Різниця (в годинах) між поясним часом будь-якого пояса і всесвітнім часом дорівнює номеру пояса
Объяснение:
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...
XIX століття, означене в історії Європи як століття гуманізму, весни народів, виявилося для українців лютою зимою. Мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі духовності народу стояло могутнє слово Тараса Шевченка. Але від народу приховувалися найвищі прояви його духу. До розряду заборонених потрапили твори Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного.
XX століття виявилося ще страшнішим. Українське слово бідувало, вмирало з голоду, плакало над страченим, але відроджувалося. І доки народ мав свою мову, його серце завжди оживало, гоїлося, сміялося.
Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість.
Поет схвильовано писав про державну мову України:
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.
Наша українська мова — це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.