1. Визначте речення, у якому присудок складений дієслівний. А) Мені і в непроглядній пітьмі днів твоя лунала б мова солов’їно.
Б) Люди почали збиватись в одне місце після вибуху.
В) Як романтично він умів розповідати про норов лебедів і звичаї гусей.
Г) Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.
1. Хто б це не був, але це моя рідня. Та я дуже пишаюся ними. Вони все робили щоб мені стало як умога краще, підтримували, веселили. И я дуже пишаюсь що потрапила в цю сім'ю а не в іншу.
2. Я поважаю людей які підтримуют кожного, дают совіти. Які ніколи не будуть тобі брехати або обговорювати тебе за спиною, як це роблять інші. Я поважаю людей які терпять мій характер, та коли ми сваримося то ми розуміємо потім що були не праві. І весь час у сваркі румієте що потім ви колись помиритеся. А люди які не можуть терпіти чийсь характер просто бросают самого близького чоловіка.
3. Яку людиною ми називаємо шляхетною? Шляхетна людина - це насамперед моральна людина, добре вихована, совісна людина, така, яка добре ставиться до інших. До того ж, шляхетна людина буде добре поводитися завжди, а не тільки тоді, коли на неї хтось дивиться - тому що у шляхетної людини є совість.
Наприклад, шляхетна людина до незнайомцю, якого ніколи більше не побачить - і піде, навіть не сказавши свого імені, бо не очікує подяки.
Шляхетна людина не скористується чужою помилкою на свою користь, навіть якщо про це ніхто не буде знати. Наприклад, якщо продавець помилився і дав здачі більше, ніж треба, така людина поверне зайві гроші.
4. Найліпше щоб він не говорив за моємо спиною. Мені здається кожна людина по своєму найкраща.
На мій погляд наш клас дуже гумористичний, жартівливий. Але мені здаєтся, що мій клас найцікавиший та найкращий. Бувають такі моменти що ми споримо, або деремося, але ми все одно страємося бути одною командою. Стараємося преодоліти всі перешкоди, які нас дуже часто переслідують. Скільки вже разів ми вигравали в різних олімпіадах, чи друге інше. Просто коли це я записую згадую всі ці моменти які відбувалися за ( скільки років ти вчишься у школі, стільки і напиши), та не могу здержати свої слезинки. Та я розумію що багатьом іншим людям не хочеться йти до школи. Але вони не розуміють що скоро це все скінчиться та ми вже підемо зі школи! И вже не зустрінемося! Не побачимо ці смішні лиця, и будемо розуміти що не треба було торопити час. Потім у нас взагалі не залишиться часу щоь з кимось побалакати. Так може зараз мене ніхто не зможе зрозуміти, я розумію. Тому що не кожна людина це ще зрозуміла...