1)Виписати прикметники з іменниками(визначити рід,число,відмінок). Жителі Гуцульщини і Покуття в сиву давнину використовували дерево різних порід для будівництва та побутових виробів різного призначення.Вони будували дерев’яне житло, виготовляли хатні меблі,кухонний посуд, ажурні колиски для дітей,вози,бондарські вироби,музичні інструменти.Майже всі дерев’яні деталі майстерних виробів були декоративні,оздоблені орнаментом. ОЧЕНЬ НАДО
Олесь Гончар писав про нього: "творчих вершин своїх Панас досяг у жанрі СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО РОМАНУ; для нас він передусім творець масштабних, сильних своєю правдивістю монументальних полотен. Симфоніст, майстер епічного багатоголосся, він уперше заговорив про ритміку прози, ії музичність, інтонаційну відповідність авторської мови, змістові..."
1849р - народився в Полтавській губерніі у Миргороді.
1858-1862 - навчався в Повітовому училищі, в місті Гадячі.
1872 - перші його публікації: нарис "Подоріжжя від Полтави до Гадячого", оповідання "Лихий попутав".
Написав близько 300 віршів. Звертався до драматургіі - "Лимерівна" (присвятив Зінковецькій), роман "Хіба ревуть воли як ясла повні", "Повія".
Займався перекладанням.
Після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі (1858—1862) чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу. Чиновницька служба Рудченка почалася 1863 року в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування у Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. Так минули перші вісім років служби в невеликих містах Полтавщини.
На цей час припадають його перші спроби літературної творчості та фольклористичної діяльності. Частину зібраних П. Рудченком фольклорних матеріалів згодом опублікував його брат Іван Білик у збірниках «Народные южнорусские сказки» (1869, 1870) та «Чумацкие народные песни» (1874).
З 1871-го Панас Рудченко жив і працював у Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті. Його зовсім не приваблювала чиновницька кар'єра (хоч сумлінне, ретельне виконання службових обов'язків і дозволило досягти високого чину дійсного статського радника). І. П. Рудченко починає пробувати свої сили в літературі. Прикладом для нього був старший брат Іван, що вже з початку 1860-х публікував свої фольклорні матеріали в «Полтавских губернских ведомостях», друкувався в «Основі», а пізніше видав окремі збірники казок і пісень, перекладав оповідання Тургенєва, виступав у львівському журналі «Правда» з критичними статтями.