1.Установіть відповідність між відокремленим членом речення та його прикладом.
Відокремлений член речення
Приклад
1 додаток
А Яснішає душа, мутна й понура, йде геть журба.
2 обставина
Б А я не знаю нічого ніжнішого, окрім берези.
3 означення
В Усяка пташечка, радіючи, співала.
4 прикладка (як різновид означення)
Г Ох, невже в тобі, рідний мій краю, тільки й чуються вільні пісні у сні?

Д і тобі, моє сонечко, за промінчик твій – щире словечко!
2. Прикладку вжито в реченні
А Кріпак, незграба, злидень, гайдамака... Чи це не ти?
Б ... А як спадуть, як рабства лід Протне нова зоря, Малюк і муж, і ветхий дід Прославлять Кобзаря!
В Ось тобі яблуко червонобоке, Старший мій сину Микитко.
Г Катря Катрю видає, приданого не дає.
3. Яким відокремленим членом речення є виділене слово в реченні
-Дарунок його, замість захоплення й подяки, викликав лише глумливу гримасу вуст.-
А відокремленим додатком Б відокремленим означенням
В відокремленою прикладкою Г відокремленою обставиною

Коли я був маленьким ми з мамою були у селі. Вона повела мене помилуватися природою. 
Спочатку ми йшли дубовою посадкою.Потім я побачив білу поляну.Я підбіг ближче і поринув у щось пухнасте і м"яке.То були кульбабки.Я нахилився подивитися на квіточки ближче.В них були шапочки з легких пушинок. Тоді дмухнув вітерець і вони полетіли .Як же це було красиво!Нас вкрило неначе снігом серед літнього лугу. 
Ми ще довго гралися дмухаючи один на одного.Той кульбабковий пух лоскотав мене і мені було смішно та радісно.

До землі український народ почуває глибоку повагу, яка часом межує з обожненням. Землю називають святою і матір'ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх людей і тварин. Нею клянуться, при цьому цілують її або з'їдають жменьку землі - і ця клятва вважається найстрашнішою. Бити без потреби по землі палицею або чимось іншим вважається таким же великим гріхом, як бити рідну матір /Булашев Г. Український народ. - С. 268/. 
Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим". 
Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів. 
Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни. 
Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/. 
Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою.