1.Усі слова мають нульове закінчення в рядку ( : 1)
темно, меню, бігом
місто, майдан, демонстрація
травень, зустріч, салют
говорити, світло, тінь
2.Усі слова мають нульове закінчення в рядку
( : 1)
водій, заводити , завод
вечір, запорожець, перехід
ательє, ніч, думати
надводний, заводський, обводити
3.Усі слова мають нульове закінчення в рядку
( : 1)
ясно, світ, зразу
сир, дуб, збори
юність, день, побити
бик, бак, джміль
4.Усі слова мають нульове закінчення в рядку
( : 1)
швидко, село, берег
концерт, лісок, доповідь
день, воля, зріст
лист, метро, дощовий
5.Усі слова мають нульове закінчення в рядку
( : 1)
метро, вечір, ходити
голуб, радість, збори
гараж, журі, гамір
хліб, сум, вечір
6.Усі слова мають нульове закінчення в рядку
( : 1)
зачинити, світло, тінь
стіл, сніг, радість
весело, кімоно, навстіж
книга, лінь, вождь
7.Усі слова незмінні в рядку
( : 1)
поні, повільно, їздити
рай, майдан, комп’ютер
пальто, вікно, сито
читати, площа, дивно
8.Усі слова незмінні в рядку
( : 1)
писати, загін, страшно
ситро, килим, борошно
край, майдан, ноутбук
швидко, безпечно, зненацька
9.Усі слова незмінні в рядку
( : 1)
говорити, відгомін,швидко
узимку, тихо, кран
депо, влітку, писати
вечір, ніч, день
10.Усі слова незмінні в рядку Иммерсивное средство чтения
( : 1)
їздити, носоріг, книга
сумка, флешка, телефон
леді, мадам, стрімко
зошит, футляр, поспіхом
З першої ж хвилини Шевченко відчував себе в солдатському строю безпорадним. Усе його єство протестувало проти цього насильства, безглуздого фізичного виснажування. Цей внутрішній опір підсвідомо надавав його рухам незграбності.
Муштра тривала добрих дві години. Потім було навчання. Шевченкові дали рушницю, навчили розбирати й збирати її. Після цього –знову муштра. По тому довелося задихатися від смороду в розпеченій сонцем казармі. Махорковий дим їв горло й очі. Боліла голова, нестерпно нили натруджені ноги. В душі бився розпач від свідомості того, що він приречений на фізичні муки й духовне отупіння.
Спливав день за днем, і кожен з них був точним повторенням минулого. І ось прийшла неділя.Як завжди, вранці розбудив його барабан.
Як завжди, вивели солдатів на перевірку. Після сніданку їх повели до церкви, а потім усі розійшлися хто куди.
Шевченко обігнув церкву й пішов курною вулицею, заваленою сміттям. Пройшов повз будинок священика й чепурні офіцерські будиночки. Далі пішли дерев’яні, потемнілі від часу хати уральських козаків. Ще далі – жалюгідні подоби людського житла, непобілені, обмазані глиною. Їхні низенькі пласкі дахи були на рівні людського зросту, а вікна біля самої землі.
Вийшовши нарешті з Орська, Шевченко крутим берегом збіг до Уралу. Він пішов уздовж ріки і йшов довго-довго, заглиблений у свої невеселі думи. Річка крутим звивом повернула убік, а Кобзар все йшов і йшов. Врешті-решт він зупинився і повів навкруги очима.
Неосяжний степ замкнув навколо нього свою круглу пласку чашу, вкриту блакитною півкулею неба. Тихо й порожньо було тут, ані птахів, ані тушканчика, ані цікавого ховрашка.
Один! Один! Не існує гіршої муки для митця, ніж бути позбавленим змоги творити...
У розпачі впав він обличчям у траву і розридався. Розпач наче танув у сльозах і відступав од душі. Поступово замість одчаю душа його сповнювалась рішучістю. Шевченко звівся на ноги. Погляд його став твердим. Розмашним кроком рушив він цілиною, підминаючи шпичасті будяки й сіруватий полин.
У казармі було майже порожньо. Шевченко відчинив свою шафу, взяв кілька схованих там аркушів паперу, пішов у степ, за вали.
Там, на березі тихої Орі, порослої густим очеретом, зшив він собі малесеньку книжечку й записав до неї свій перший невільницький вірш.
сорі шо може забагато