1. Укажіть схему, яка відповідає поданому реченню з прямою мовою: І
щоразу, виймаючи хлібину з печі, бабуня шепотіли: «Який наш хліб, таке й
наше життя» (Б.Харчук).
а) «П», – а.
б) А: «П».
в) «П, – а, – п».
г) А: «П», – а.
2. Позначте розділовий знак, який ставлять після прямої мови,
розміщеної перед словами автора.
а) крапка з комою;
б) кома, тире;
в) крапка;
г) двокрапка.
3. Позначте, як вимовляються слова автора, коли вони стоять перед
прямою мовою.
а) трохи прискорено і з пониженням голосу;
б) з пониженням голосу та невеликою паузою;
в) з підвищенням голосу й уповільнено;
г) з підвищенням голосу та великою паузою.
4. Позначте речення з непрямою мовою.
а) Той дивується: «Якийсь нерозумний купець!» (Є. Шморгун)
б) Синиця славу розпустила, що хоче море запалить... (Л. Глібов)
в) Надзвичайна мова наша є таємницею (В. Сухомлинський).
г) Отже, Шевченко замість пензля взявся за слово (Г. Хоткевич).
5. Позначте сполучник, за до якого розповідне речення прямої
мови замінюють непрямою мовою.
а) що;
б )як;
в) де;
г) коли.
6. Укажіть правильне визначення поняття «цитата»:
а) дослівний уривок із тексту, за до якого підтверджується чи
пояснюється певна думка;
б) чуже мовлення передане не дослівно, а лише із збереженням основного
змісту;
в) окреме висловлювання учасників діалогу;
г) уривок із тексту, переданий не дослівно, а лише зі збереженням
основного змісту.
7. Установіть відповідність між схемами та реченнями з прямою
мовою.
а) Найменший потис йому руку й сказав: «Ми з суходолу!»
(М. Трублаїні)
б) «Хто тут живий?» – гукнув вершник (Л. Письменна).
В) «А-а, вернувся, шибенику! – привітав сина по-своєму. –
Де ж ти стільки років пропадав?» (М. Яровий)
г) «Велике вам вигукнула Орися і кинулась до
дверей (І. Жиленко).
ґ) Але несподівано він сказав Ігорю: «Ти йди, а ми тут
посидимо» (Вс. Нестайко).
1. А: «П».
2. А: «П!»
3. «П! – а. – П?»
4. «П?» – а.
8. Установіть відповідність між схемами та реченнями з прямою
мовою.
а) «Значить так, у гості? – усміхнувся дід Салимон. –
Будь ласка Вс. Нестайко)
б) «Що це тобі не спиться, Даньку?» – здивувалась мама (Ю.
Збанацький.
В) «І то правда, – відповів бригадир і загукав скільки сили: –
Гей, товаришу Харитоне!» (І. Сенченко)
г) «Як чудесно, – думала Орися, – що тепер мамі є де
відпочити...» (І. Жиленко)
ґ) «Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись!» – так панотець казав
своїй дитині (П. Гулак-Артемовський).
1 «П!» – а.
2 «П?» – а.
3 «П, – а, – П...»
4 «П? – а...– П!
Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.Объяснение:
Життя – це складний процес, упродовж якого постійно виникають проблеми й непорозуміння. На жаль, інтереси й цілі людей не завжди збігаються. Саме тому конфлікти є частиною нашого щоденного життя. Я глибоко переконаний, що розв’язувати конфлікти можна різними проте найефективнішими є компроміс і конкуренція. Усе залежить від ситуації, у якій ти опиняєшся.
Наведу такі, як на мене, переконливі аргументи. По-перше, компроміс забезпечує мирне врегулювання конфлікту, виключає насилля, адже веде до вироблення рішення, що влаштовує обидві сторони.
Варто зазначити, що в історії вільної України є досить багато прикладів компромісів. Проголошення 24 серпня 1991 року незалежності нашої країни теж було результатом негласного компромісу між частиною партійної еліти й національно-демократичними силами. Ці взаємні поступки стали підставою для загальнонаціонального консенсусу, коли більшість громадян на референдумі підтримала Акт про незалежність України.