1. Укажіть речення з відокремленим членом: А Всі зійшлися: і хлопці, й дівчата – під крилом голубим тишини.
Б Гасне зірка найясніша, ангел ангела втіша.
В Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом.
2. Позначте речення з відокремленим означенням
А І на оновленій землі врага не буде, супостата.
Б Небо, холодне та темне, байдуже блимало зірочками.
В Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.
3. Поширене означення НЕ відокремлюється комами в реченні (розділові знаки пропущені):
А Людина не позначена любов’ю не може звести серця для добра.
Б Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.
В Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь, рясно вкриті кра росою.
4. Поширене означення НЕ відокремлюється комами в реченні (розділові знаки пропущено):
А Птахолови минали березовий гай пронизаний пасмами світла.
Б Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.
В І дощами вмиті журавлі в блакиті відлітають у тривожний дальній шлях.
5. Укажіть речення з відокремленою прикладкою:
А Іван стояв заквітчаний, як гільце на Купала.
Б Палкої, поетичної вдачі, вона не могла вдовольнитися буденним життям.
В Тут одна дівчина, на ім’я Марійка, гарно співала.
6. Обставина, виражена дієприслівником або дієприслівниковим зворотом, НЕ відокремлюється комами в реченні (розділові знаки пропущено):
А Співають ідучи шахтарки кароокі.
Б Побігли швидко мов ящірки потоки з гір стрибаючи на переступах.
В Вона стояла закам’яніло мовби не дихаючи нічого не чуючи і не бажаючи знати.
7. Позначте речення з відокремленим неузгодженим означенням:
А Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав.
Б Не лякані ніким у цій напівдикій лісовій річечці, в’юни допливали мало не до ніг.
В Якір, з розстебнутим коміром сорочки, лежав на траві й дивився в небо.
8. Укажіть речення з відокремленим додатком:
А Орися якийсь час дивилася услід йому, вражена й збентежена.
Б У лісі, крім дубів та ясенів, росло багато ще й беріз.
В Він застав у хаті Софію, першу сестру Мотрину, ще не стару, балакучу жінку.
9. Відокремлення означень залежить від:
А їх вираження, місця в реченні;
Б частини мови, якою вони виражені;
В контексту.
10. Установіть відповідність між реченнями й назвами відокремлених членів, якими ускладнено ці речення:
1. відокремлене означення;
2. відокремлена обставина;
3. відокремлена прикладка;
4. відокремлений додаток.
А Там, замість житечка в теплеє літечко терен зацвів.
Б Розрум’янена, ошаліла, Тоня з розгону налітає на брата, кидається йому на шию.
В Схилились ва самітні клени, читаючи весни буквар.
Г Було це в місті Малині, там жив Іван Іванович, районний лікар.
Д Ще будем жити ми – і я, і ти!
11. Пунктуаційну помилку допущено в реченні:
А Жнива щороку мали свою пору, освячену святами, овіяну піснями.
Б На покритих мороком вулицях не припинявся рух.
В Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур’яні, а шлях живий горить і не згорає.
12. Установіть відповідність:
1. з відокремленим означенням;
2. з відокремленою обставиною;
3. зі вставним словом;
4. зі звертанням.
А Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, але камінь має.
Б В мерзлих галузках дерев шелестів сніг, схожий на крупу.
В Усі, крім поранених, підвелись і присунулись до нього.
Г Пісня ця, безумовно, великий успіх авторів.
Д Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче.
Объяснение:
Наш рідний Львів - це казка, утілена в камінь чарівною силою майстрів-казкарів з усього світу протягом понад семи століть. Після кількагодинної прогулянки вулицями Львова починаєш відчувати себе мислителем загальнолюдського значення. Сюди приїжджають не просто подивитися, а й духовно наснажитися. У ту мить, коли довговічне каміння нашіптує про нетлінні цінності, кров по жилах струменить так лагідно, як вода лісового струмочка.
Площа Ринок вибудована ще в 14 столітті німецькими ремісниками характерним їм містобудування, і тому така схожа, скажімо, на центральні майдани Мюнхена, Вроцлава чи Кракова, де посередині стоїть головна муніципальна будівля, завершена вежею, а годинник ударами дзвону відбиває перебіг часу.
Опинившись неподалік ратуші, вежа якої увінчує не тільки площу Ринок, а й увесь Львів, відчуваєш величезну конкуренцію людської енергії, накопичуваної тут століттями. Відлічивши вгору 408 сходинок ратушної вежі, можна відчути себе 65-метровим велетнем й охопити Львів кількома поглядами. Зору відкривається простора й багата панорама.
02Повноправними господарями на Ринку від початку 19 століття є Діана, Нептун, Адоніс та Амфітрита, котрі в античному світі керували долями людей і явищами природи. У Львові цих богів поставили наглядати за декоративними фонтанами. Тепер вони, вродливі й граціозні, є втіленням античної краси.
З майже побожним трепетом завжди хочеш зробити «коло пошани» на Ринку, до тебе радо вітає «галерея» палаців: палац Бандінеллі, Чорна кам'яниця, палац Корнякта, архієпископський палац, палац Любомирських, Венеційська кам'яниця тощо.
Кожен здатен знайти у Львові свою вулицю, чи навіть кілька, де, хоч на мить, може відчути себе вічним. Кожен може відчути, як це місто робить людину сильнішою і пробуджує в ній найкраще.
Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері.
Книга в Україні завжди користувалася великою пошаною. "Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості", — писав давньоукраїнський літописець. Зрозуміло, чому в Київській Русі існували книгозбірні при церквах, монастирях, при князівських та боярських дворах. Про це переконливо свідчать історичні джерела — ті самі книжки.