1.У якому рядку всі слова належать до службових частин мови:
а) під, себе, старанно, прочитана;
б) але, не, попід, біля;
в) нехай , з-поміж, виконуючи.
2) Прийменники біля,коло, край, близько утворені:
а) шляхом складання непохідних прийменників;
б) поєднанням прислівників чи іменників з прийменниками;
в) шляхом переходу з інших частин мови.
3) Як пишуться всі прийменники зі словами, перед якими вони стоять?
а)Разом;
б) окремо;
в) через дефіс.
4)Прийменники з і за можуть уживатися з такими відмінками:
а) родовим, знахідним, орудним;
б) родовим і знахідним;
в) родовим і місцевим.
5)Які сполучники з’єднують однорідні члени речення або частини
складносурядного речення:
а) сурядності;
б) підрядності.
6) У якому рядку подано протиставні сполучники сурядності?
А) Чи, хоч, то,або;
б) але,зате, проте, однак;
в) ні…ні, та, і.
7) У якому рядку допущено помилку у вживанні сполучників?
А) Дорослі й діти;
б) дощ й вітер;
в) читали й писали.
8) У якому реченні допущено помилку в написанні сполучників?
а) Коріння навчання гірке, зате плід його солодкий.
б) Я заховався зате дерево, що ближче.
9)Які частки виражають різні смислові відтінки та ставлення мовця до
висловлюваного:
А) вказівні частки;
Б) модальні частки;
В) питальні частки.
10) У якому рядку подано формотворчі частки?
А) Це,ось, то;
Б) не. ні, ані;
В) хай (нехай), б ( би ).
11)Частки –бо, -но, -то, -таки пишуться через дефіс, якщо:А) підсилюють значення окремого слова;
Б) між часткою і словом, до якого вона належить, стоіть інша частка.
12) З дієприкметниками, що не мають пояснювальних слів і є означеннями,
префікс не пишеться:
А) разом;
Б) окремо.
Підсумок уроку
Держи)) С моей курсовой кусок))
Римське право є цінним не лише як архаїчний пережиток минулого. Не дивлячись на те, що ось уже понад тисячоліття правознавці активно користуються римськими юридичними концепціями, поглядами, поняттями, конструкціями, системою нормативно-правового регулювання, заснованою на ідеях формальної рівності і незалежності учасників ринкових відносин та багатьма іншими аспектами римського права, в ньому залишився величезний простір для переосмислення та вдосконалення відносно сьогоденних реалій. Так, щоразу економічні та соціальні еволюції змушують нас звернутися до досвіду правового розвитку країн. У більшості з них наука приватного права ґрунтується на римському праві, що повертає нас до даної теми.
А, на думку італійського соціолога Ново Дізіонаріо волонтер – “це громадянин, який вільно, а не для того, щоб продемонструвати свої моральні зобов’язання чи законні обов’язки керується ідеєю суспільної та приватної солідарності. Волонтер, одного разу показавши здатність виконувати свої громадянські та власні обов’язки, надалі переходить в цілковите розпорядження суспільства, сприяє рішенню місцевих проблем надаючи пріоритет відвідуванню бідних та знедолених ”
Зараз волонтерство – потужний соціально-суспільний рух, спроможний прийняти на себе частину повноважень державних соціальних установ. Поняття “волонтер” і “волонтерство” є дуже широким.
В основу добровільності покладена здатність однієї людини безкорислива, у більшості випадків анонімно виконувати роботу на благо інших. Тобто, частину часу, енергії, знань, досвіду волонтер витрачає на виконання діяльності, яка приносить користь іншим людям чи суспільству в цілому. Однак, термін “волонтерство” означає передусім діяльність на основі добровільної волі.
На думку І.Д. Звєрєвої, волонтерський рух – це доброчинна робота, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот та суспільства в цілому. Людину, яка добровільно надає безоплатну соціальну до та послуги інвалідам, хворим особам та соціальним групам, що опинилися в складній життєвій ситуації, називають волонтером. [7, c. 25]
В Законі України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” визначено, що волонтерський рух – добровільна, доброчинна, неприбуткова та вмотивована діяльність, яка має соціально корисний характер.
Волонтерський рух – це природно, і можливо він тільки у вільному, незалежному демократичному суспільстві. Служіння суспільству виховує громадянські почуття, а волонтерський рух, зокрема, є оптимальною умовою прояву альтруїзму гуманності для самореалізації та самовдосконалення людини будь-якого віку.
Волонтерський рух – це рух по наданню безкорисливої до тим, хто її потребує. Під цим поняттям розуміють волонтерські дії, як на місцевому, так і на державному рівнях, і разом з цим, як двосторонні та міжнародні програми. Волонтери відіграють різносторонню роль в розвитку та добробуті країн. В рамках національних програм і програм ООН сприяють розвитку гуманітарної до технічного співробітництва, пропаганди прав людини, демократії та миру.
Волонтери не отримують матеріальної до у вигляді заробітної плати, проте вони мають дещо інше – розвиток власних здібностей, моральне задоволення, відчуття власної необхідності тим , хто потребує до відчуття, що вони приносять користь, отримують нові знання. Скільки в світі волонтерів, стільки і мотивів безкоштовної роботи.
У сучасній Україні волонтерство набуває масового поширення. Символ волонтерів України – жовтий колір вбрання – означає тепло сонця, самовідданість і послідовність у бажанні зробити навколишній світ кращим.
Так, як більшість волонтерських угрупувань виникає стихійно та бере участь у одноразових акціях, існує нагальна необхідність розробки системного підходу до залучення волонтерів, організації їх діяльності та підтримки розвитку волонтерського руху. Головну роль у зміцнені позиції добровольців та формування позитивного ставлення громадськості до їх діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтер