1. У якому рядку правильно названо морфологічні ознаки прислівника:
а) рід, число, відмінок;
б) час, вид, особа, рід;
в) незмінність, час, вид;
г) незмінність.
2. Визначіть рядок, в якому всі слова – прислівники:
а) досхочу, спідлоба, уві сні, до смаку, співаючи;
б) ледве-ледве, по-французьки, гарнесеньке, наодинці;
в) квапливо, миттю, семеро, вволю, навприсядки;
г) вряди-годи, доверху, урочисто, по-нашому, всередині.
3. Визначіть речення, у якому вжито прислівник у формі вищого ступеня порівняння:
а) Моє помешкання затишніше.
б) Це дерево вище за інші.
в) Діти, співайте голосніше.
г) Тобі я пропоную ше завдання.
4. У якому рядку допущено помилку при утворенні ступенів порівняння прислівників:
а) більше, значно веселіше, багатше;
б) більш рожево ще міцніше, найнепривабливіше;
в) ласкавіше, дорожче, ще краще;
г) більш самостійніше, різкіше, куди вище.
5. У якому рядку наголос в усіх словах падає на перший склад:
а) гірко, навколо, звисока, водночас;
б) засвітла, ліворуч, поночі, боязко;
в) замолоду, міцно, вроздріб, злегка;
г) зопалу, назовні, осторонь, опівночі.
6. У якому рядку всі прислівники пишуться з -нн-:
а) гума..о, актив..о, безуми..о, організова..о, со..о;
б) відмі..о, стара..о, несказа..о, свяще..о, щоде..о;
в) нерівня..о, негада..о, самовідда..о, нездола..о, дореч..о;
г) невгамов..о, впевне..о, відда..о, шале..о, радіс..о.
7. У якому рядку всі прислівники пишуться з -н-:
а) організова..о, невтом..о, неочікува..о, тума..о;
б) скаже..о, безмеж..о, розгубле..о, вимуше..о;
в) безпереста..о, спантеличе..о, одноманіт..о, зачарова..о;
г) схвильова..о, нескінче..о, невпи..о, огне..о.
8. У якому рядку всі прислівники з НЕ завжди пишуться разом:
а) не/вигідно, не/вдало, не/розумно, не/давно;
б) не/стямно, не/порушно, не/самовито, не/втямки;
в) не/впинно, не/рухливо, не/даремно, не/потрібно;
г) не/лагідно, не/красиво, не/культурно, не/добре.
Зробити з тесту переказ.
Ліна Костенко Я не знаю, хто, коли й кого нагородив уперше. Мабуть, це було давно, и яка це була нагорода—священний камінчик, золота бляшка чи зуб акули? У стародавніх греків — лавровий вінок. У фінікійців, здається, перстень. Знаю тільки, що з давніх- давен були і є нагороди, так би мовити, двох категорій: нагороди нечесні, що заохочують служити владам, і нагороди почесні, за справжні заслуги перед сустльством. Ti перші сипалися щедро, і часто з рук неправедних. Tі другі завжди приходили з запізненням, а часом і посмертно. Досить згадати хоча б трьох славетних поетів-Данте, Петрарку і Торквато Тассо. Всі знають знаменитий портрет Данте з лавровим вінком на голові. Важко собі уявити цкю горду голову без лаврового вінка. А одначе живий Данте не був Увінчаний цим лавровим вінком, це прималював йому Рафаель, вже на посмертному портреті. Петрарка теж такі не дочекався гідного визнання. 1 з гніву, з образи за поезію, за поетів він сам собі поклав на свою втомлену голову лавровий вінок - не з марнославства, а щоб не була понижена в очах людства велич поетичного генія. Торквато Тассо так і збожеволів, зацькований, прикутий ланцюгом до ліжка, і лавровий вінок йому, вже мертвому, поклали на груди. Така сумна історія найславетніших лауреатів, то що вже казати про тих, що не сягнули іхньої слави, хоч і мали талант і працювали подвижницьки для своїх народів? Лаври здавна вважалися символом перемоги і слави. Була навіть легенда, що в лавр не може вдарити блискавка. Але в голови поетів завжди били всі громи і блискавки всіх суспільних нещасть. Недарма Ярослав Iвашкевич сказав у одному вірші, що доля плете поетові два вінки. Тобто —лавровий і терновий. Далі в процесі гірких еволюцій людства на поетів одягали і солдатську шапку, і арештантську робу, і стріляли му спину, і ставили чобіт на груди. Вдосконалювалась також і система заохочень. I все глибшою робилася прірва між двома типами поетів, особливо помітна в наш час. Ще зовсім недавно про це я писала: «Буває час орлів, а нині pізне птаство. 3 державної руки сипнули ім пшона». Відцвірінькали, і настав грізний час-блискавка вдарила у фальшиві лаври, і вони обсипалися із суєтних голів.
Объяснение:
Україна - це країна з багатою історією, тож не дивним є розмаїття як природних, так і рукотворних пам’яток: високі гори і просторі степи, затишні містечка і гучні мегаполіси, суворі твердині і розкішні палаци. Україна - край, де пам’яток стільки, що вистачить не на один рік мандрівок.
Гортаючи сторінки видань, представлених на виставці, ви зможете вирушити у віртуальну мандрівку заповідним світом; зануритись у синяву річок і морок таємничих печер; помилуватися буянням барв; відвідати мальовничі міста України; насолодитися архітектурою нашої країни; зацікавитися історією середньовічних замків; наблизитися до величі святих храмів; познайомитися з величними давньогрецькими містами, місцями козацької слави та славетних подій, які творили долю нашої країни.
У книгах зібрана і структурована інформація про популярні туристичні об’єкти, побачити які приїздять туристи з усієї країни і з-за кордону. Описані й маловідомі пам’ятки, що незаслужено перебувають у тіні загальної уваги.
На виставці представлені також ресурси медіафонду Орхуського центру - це чудові, захоплюючі відеофільми, що розповідають про архітектуру, історію та сучасне життя дерев’яних храмів та середньовічних замків Закарпаття.
Тож серед сотні чудес України для кожного читача знайдеться своє, що вразить уяву і навіть стане метою нової подорожі.