1)У реченні Крім нас самих, ніхто не захистить наш край (Д.Міщенко) наявні відокремлені члени речення, а саме: *
означення;
прикладка;
додаток;
уточнюючі члени речення.
обставина;
2)У реченні Тихий на вдачу й поміркований, звиклий таїти свої щирі думки й вчиняти Богданову волю, Виговський i тепер не виявив i словом свого збудження проти Москви... (І.Нечуй-Левицький) означення відокремлюються, тому що: *
прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть після означуваного іменника;
прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) є означеннями до особових займенників, незалежно від того, чи вони стоять після займенника, чи перед ним;
одиничний прикметник (дієприкметник) стоїть після іменника, перед яким уже є означення;
прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником i має додаткове обставинне значення (причини);
3)У реченні Ділим життя щасливе i нове, як в рiк врожайний коровай ділили (Г.Чубач) означення не відокремлюється, тому що: *
прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником i не має додаткового обставинного значення;
одиничні прикметники (дієприкметники) стоять після іменника, перед яким немає означення, i не мають інтонаційноті, стилістичного навантаження;
означення за змістом стосується не так підмета, як присудка;
означення стоїть після неособового займенника, узгодженого з ним.
4)У реченні То не була ще вона, колишня могуть i слава, та була вже можливість торувати до неї путь (Д.Міщенко) прикладка відокремлюється, тому що: *
стосується особового займенника;
прикладка - власна назва; має уточнююче значення;
поширена прикладка стоїть перед пояснювальним іменником i має обставинний відтінок (причини);
поширена прикладка стоїть після іменника, якого стосується;
5)У реченні Може, колись тут i справді стане й королівський трон, а ти сядеш на йому як королева (І.Нечуй-Левицький) прикладка не відокремлюється, тому що: *
прикладка зі сполучником як характеризує предмет з одного боку або має значення «у ролі кого, чого», тобто не має значення причини.
поширена прикладка стоїть перед означуваним іменником i не має обставинного значення;
виражена власною назвою й не має уточнюючогo значення;
6)У реченні Недовго німував роздумуючи (Д.Міщенко) обставина не відокремлюється, тому що вона виражена: *
дієприслівниковим зворотом, який виступає в ролі однорідного члена з невідокремленим іншим членом речення;
дієприслівниковим зворотом, перед яким стоїть підсилювальна частка i;
дієприслівниковим зворотом фразеологічного типу;
одиничним дієприслівником, який означа б дії;
дієприслівниковим зворотом, який тісно пов'язаний із дієсловом-присудком;
На товари із жовтими цінниками діє знижка від сорока до семидесяти відсотків. 2. Нині на планеті живе близько трьохсот п*ятидесяти видів акул. 3. Ластівки розвивають швидкість до двадцяти кілометрів за годину. 4. Текст проекту надруковано на семиста дев*яносто дев*яти сторінках. 5. Співбесіду з восьмидесяти п*ятьма абітурієнтами заплановано на двадцяте липня. 6. Щодня на полі працювало від ста до ста семидесяти чоловік. 7. Розмір доплат збільшено на дванадцять цілих сім десятих відсотка.
Двомастами сорока трьома, стами, трьохсот двадцяти сімох, п'ятьма стами сорока одним, двадцятьома п'ятьма, двадцятьма дев'ятьма, тридцяти восьми, ста сорока одним, шістьдесят сімох, восьмисот трьох, шестистам дев'яносто трьома, восьмистам п'ятдесятьма сьома, восьмисот трьох, семи десятилітній
Объяснение:
Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері.
Книга в Україні завжди користувалася великою пошаною. "Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості", — писав давньоукраїнський літописець. Зрозуміло, чому в Київській Русі існували книгозбірні при церквах, монастирях, при князівських та боярських дворах. Про це переконливо свідчать історичні джерела — ті самі книжки.