1. У присмеркові доброї дібровості пшеничний присмак скошеного дня. На крутосхилах срібної дніпровості сідлає вічність чорного коня (Л. Костенко). 2. Де ти єси, ясна водо, де тих
зорі полоскались, де білі хмари тінню брались? (В. Стус). 3. Блискуча упряж, наче золото.
горить на гарних румаках (Юрій Клен). 4. І тільки гриви... курява... і хвіст... лунких копит
оддаленілий цокіт (Л. Костенко). 5. Я із надій будую човен, і вже немовби наяву з тобою.
ніжний, срібномовен, по морю радісно пливу (В. Симоненко). 6. Плавно, поволі сунуть битим
шляхом широкі мажі з халабудами й без них (В. Малик). 7. Світе мій гучний, мільйонноокий,
пристрасний, збурунений, німий... (В. Симоненко).
Зробити морфологічний розбір
Михайлик звичайний хлопчик із двора, але його особливість в тому, що він чує, наче йому на вухо ведмідь наступив. Коли мама кличе його додому, він не чує і далі собі бігає.
Колись мама читала книгу, а Михайлик сидів поруч. Раптом мама ла: "Тридцять шість." Михайлик каже:"Що тридцять шість? Я все чую." А мама не розгубилась:"Ти, Михайлику, мене зараз прекрасно чуєш, а коли я тебе з вікна кличу, то ти нічого не чуєш! Питання: чому?" Михайлик:" Ой, мамо, щось не почув, що ти говориш."
Ось така розмова.
Військовий госпіталь працює без перестану.
Нове (не змогла поставити це слово у вигляді іменника, хоч як не ламала голову)
Нове пальто гарно пасує до черевиків.
Дорослі інколи забувають, що були дітьми.
Дорослі люди зібралися іти в кіно.
Старий сидів на лавці біля хати.
Старий дід розповідав онукам казки.
Коло на асфальті скоро змиє дощ.
Коло річки паслися гуси.
Мій рідний край назавжди у моєму серці.
Край дороги росла одинока тополя.
Молоді відправились у весільну подорож.
Молоді яблуні вже добре родили.