1.теплий літній ранок на березі річки. 2.хлопці розробляють план дій на цей день. 3.несподівана знахідка. 4.необачність чи ість? 5. прибула вчасно. 6.складна операція. 7.життєвий урок! іть скласти твір))
Незабутні дні літа... Дні, прогріті золотим сонцем, овіяні легеньким вітерцем, зволожені теплими дощиками. Дні зеленої трави, солодких фруктів і яскравих квітів. Літо — найпрекрасніша пора року, час відпочинку й подорожей. Влітку чудово і на морі, і в горах, і в затишному селі. Навіть велике промислове місто перетворюється на казковий мегаполіс, коли прокидається під фантастичними сонячними променями.
Цей літній ранок я зустріла у Слов'яногірську. У кімнаті, залитій світлом сонця, було затишно й спокійно. Але що це за дивні звуки ледь долинають до мене? Та це ж срібний передзвін дзвонів Святогірського монастиря чується мені.
На вулиці тепло. Сосни оточують мене, усе повітря наповнене ароматом живиці. Високо над головою між сосновими гілками я бачу блакитне небо і сяюче сонце. Під ногами в мене пісок, голки й шишки. А ось галявина, куди майже не проникають сонячні промені. На зеленому килимі трави можна побачити яскраво-червоні ягідки полуниці. Я сідаю на траву, притискаючись спиною до стовбура дерева, і намагаюся розгледіти між густими верхівками лісу шматочок неба або промінчик сонця.
Вийшовши з лісу, бачу захоплююче видовище: «... горить-тремтить ріка, як музика». Сіверський Донець! Я вперше зустрічаю ранок на березі ріки. Сонце золотить води Дінця, в яких відображається білий монастир. Сяють хрести, а дзвони вітають срібними голосами чудовий літній ранок, який обіцяє стати чудовим літнім днем.
Я теж вітаю цей ранок, милуючись прекрасним краєвидом. Я люблю літо, люблю сонце, людей, які разом зі мною зустрічають новий день.
Незабутні дні літа... Дні, прогріті золотим сонцем, овіяні легеньким вітерцем, зволожені теплими дощиками. Дні зеленої трави, солодких фруктів і яскравих квітів. Літо — найпрекрасніша пора року, час відпочинку й подорожей. Влітку чудово і на морі, і в горах, і в затишному селі. Навіть велике промислове місто перетворюється на казковий мегаполіс, коли прокидається під фантастичними сонячними променями.
Цей літній ранок я зустріла у Слов'яногірську. У кімнаті, залитій світлом сонця, було затишно й спокійно. Але що це за дивні звуки ледь долинають до мене? Та це ж срібний передзвін дзвонів Святогірського монастиря чується мені.
На вулиці тепло. Сосни оточують мене, усе повітря наповнене ароматом живиці. Високо над головою між сосновими гілками я бачу блакитне небо і сяюче сонце. Під ногами в мене пісок, голки й шишки. А ось галявина, куди майже не проникають сонячні промені. На зеленому килимі трави можна побачити яскраво-червоні ягідки полуниці. Я сідаю на траву, притискаючись спиною до стовбура дерева, і намагаюся розгледіти між густими верхівками лісу шматочок неба або промінчик сонця.
Вийшовши з лісу, бачу захоплююче видовище: «... горить-тремтить ріка, як музика». Сіверський Донець! Я вперше зустрічаю ранок на березі ріки. Сонце золотить води Дінця, в яких відображається білий монастир. Сяють хрести, а дзвони вітають срібними голосами чудовий літній ранок, який обіцяє стати чудовим літнім днем.
Я теж вітаю цей ранок, милуючись прекрасним краєвидом. Я люблю літо, люблю сонце, людей, які разом зі мною зустрічають новий день.