1. Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх словах рядка А проїз..ний, пристрас..ний, облас..ний

Б совіс..ний, жаліс..ливий, контрас..ний

В щіс..надцять, очис..ний, доблес..ний

Г учас..ник, зап’яс..ний, швидкіс…ний

Д хвас..ливий, улес..ливий, щас..ливий

2. Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх словах рядка

А тиж..невий, форпос..ний, вартіс..ний

Б хвас..нути, піс..ний, заздріс..ний

В шус..нути, кіс..лявий, буревіс..ний

Г облес..ний, ус..ний, швидкіс..ний

Д беззахис..ний, компос..ний, доблес..ний

3. Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх словах рядка

А прихвос..ні, хрес..ний, напас..ник

Б зловіс..ний, шіс..сот, корис..ний

В кількіс..ний, хворос..няк, бриз..нути

Г страс..ний, боліс..ний, зап’ястний

Д навмис..не, балас..ний, ненавис..ний

4. Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх словах рядка

А сер..цевий, мес..ник, контекс..ний

Б блис..нути, мас..ний, особистіс..ний

В пес..ливий, захис..ник, піз..ній

Г радіс..ний, аванпос..ний, зліс..ний

Д совіс..ний, безжаліс..ний, фігурив..ці

5. Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх словах рядка

А перс..ні, випус..ний, тріс…нути

Б аген..ство, капос..ний, якіс..ний

В артис..ці, хрус..нути, зас..ланий

Г невіс..чин, тиж..невик, умис..ний

Д влас..ний, ціліс..ний, шелес..нути

6. Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх словах рядка

А буревіс..ник, шіс..десят, корис..ливий

Б чес..ний, мас..ниця, щиросер..ний

В млос..ний, шубовс..нути,рідкіс..ний

Г виїз..ний, гіган..ський, хрес..ний

Д звіс..но, захис..ний, студен..ство

7. Спрощення в групі приголосних треба позначати на письмі в усіх словах рядка

А балас..ний, виїз..ний, захис..ний

Б перехрес..ний, зап’яс..ний, якіс..ний

В тиж..невий, випус..ний, віс..ник

Г мас..ний, очис..ний, зліс..ний

Д форпос..ний, безшелес..ний, перс..ні

8. Спрощення в групі приголосних треба позначати на письмі в усіх словах рядка

А стис..нутн, учас..ник, медаліс..ці

Б наміс..ник, ціліс..ний, хрус..нути

В влас..ний, гус..нути, хвас..нути

Г двоміс..ний, кіс..лявий, піс..ний

Д компос..ний, прос..лати, доблес..но

9. Спрощення в групі приголосних треба позначати на письмі в усіх словах рядка

А буревіс..ник, со..нце, страс..ний

Б совіс..ний, контекс..ний, корис..ний

В зліс..ний, шіс..сот, ненавис..ний

Г надкіс..ниця, навмис..не, сер..це

Д пристрас..ний, почес..ний, пес..ливий

10. Спрощення в групі приголосних треби позначати на письмі в усіх словах рядка

А прихвос..ні, щотиж..ня, боліс..ний

Б почес..ний, мас.. ниця, окупан..ський

В безкорисливий, хвас..ливий, облес..ливий

Г мес..ник, шіс..надцятий, безчес..ність

Д особистіс..ний, хворос..няк, перелес..ник​

Щойно принесена у вигадливо розписаних горнятках кава ще парувала, лоскітливий і п’янкий дух її обіцяв близьку втіху – перед початком розмови, як нерідко буває, на хвильку запала мовчанка. Тільки в куточку зали кав’ярні немолодий і зсутулений вже скрипаль виводив стиха, ледве торкаючись струн, розлогу і заспокійливу  мелодію. «І який же то польський ведмідь здох у волинському лісі, що мене запросили нагально на цю зустріч?» - марне перебирав у думці здогади, як зернята на долоні, Модест Пилипович.                На каву його запросив, пообіцявши важливу розмову, колега по луцькій українській гімназії, вчитель полоністики Войцех Вось.                -Знайомтесь, мій щирий приятель, спадкоємець славетного шляхетського роду, що змагався у доблесті з самим Яном Собеським,- почав дещо загадково  Войцех, кивнувши у бік незнайомця. – Пан Генрік. Але він молодий ще, як бачите, то ж можна так просто і звати.              Модест Пилипович і собі кивнув повагом, відчувши, як йому здалося, струмінь прийдешньої розмови.  « Якщо починається з гонору, то їм це навіщось потрібно. Слід,  напевне, якось випереджувати, хоч таке заняття не по мені».- промайнула думка.                 -Граф Рогаль-Левицький. Радий знайомству.                 Войцех Вось тихо фуркнув, мабуть похлинувшись кавою, і скоса глипнув на незрушне обличчя Модеста Пилиповича, той погляд мов би приклеївся і не відставав, аж доки не впевнився Войцех, що його колега не налаштований на жарти.                 - Стільки працюємо разом, а я й досі не знав,- врешті потамував Вось здивування,- що ваш рід має графське достоїнство…                  - Не гаразд  гоноритися і чванькувати  в мої літа,- злегка всміхнувся Модест Пилипович у свої сиві і пишні козацькі вуса, та посмішка вигулькнула лише на мить і враз собі знову сховалася.                - У нас є для вас важлива пропозиція,- опанувавши себе, Войцех вів далі сухішим, мало не офіційним тоном, наскільки той тон дозволяла сама обстановка кав’ярні.- Але сперш, якщо можна, розвійте мої сумніви та здогади… Не можу ніяк собі взяти у голову і позбутися подивування  - і навіщо вам тут, у польському місті Луцьку, грати ролю українського підбурювача? Що заважає вам стати, як багатьом з освіченого сучасного українства, справжнім польським патріотом? –Войцех говорив все швидше, поступово  більше нервуючись, і навіть скельця його окулярів під високим лисіючим чолом зблискували нервово і роздратовано.                 Модест Пилипович, не вельми ховаючись, як від вкислого надто борщу, скривився і затис для міцнішої терплячки губи. Він, як і більшість учительства гімназії, недолюблював частенько велемовного Войцеха. Учні ж не любили полоніста, бо міг він раптом зірватися на крик, нерідко без видимої причини, от вкусить якась муха і бігає класом, рве дитячі зошити та галасує:                - Бздури, панє! Нісенітниці!                Левову частку виховання Вось зводив до вельми пильної уваги дитячим зачіскам – хай тільки хто невчасно сходить до фрізера. І вже, боронь Боже, слово впоперек вставити…Годі тоді сподіватися на пристойну оцінку аж до  іспитів. Коли в бездоганній роботі марне було знайти якусь зачіпку, то ставив Вось нервову навскісну примітку «брак почуця єнзикового» і різав бал  – спробуй скривдженому довести, чи того «мовного почуття» уже вщерть, чи цього разу у мізері…                  - Бережи мене, Боже, від хвороби і патріотів, - Модест Пилипович повільно і обачно надпив шпаркої ще кави, надто гарячого останнім часом остерігався. Він уголос вимовив не свої слова, а сказав почуте від знайомого польського робітника з- під міста Закопане. Після поразки УНР Левицький з Греції, через Італію і Австрію, опинився аж в польському Тарнові, де був в емігрантському уряді очільником міністерства охорони здоров’я, згодом у Закопане – водночас піклувався і санаторієм хворих на туберкульоз вояків УНР, і лікував тутешній люд. Особливо багато приходило робітників з місцевих  гуралень. А вже як виїжджав,  то не хотіли його польські гуралі відпускати, просили лишитися тут назавжди і стати членом їхньої громади. Навіть місцевий ксьондз давав згоду, тільки заїкнувся, що мав би  Левицький прийняти католицьку віру і стати тоді повноцінним польським патріотом. Обурилися цим гуралі, казали, що чоловік йде «ku wieczor zycia”, до життєвого вечора, то ж хай собі лишається в вірі, у якій народився, аби лишень зоставався. А ще, пам’яталося, як один з робітників тільки рукою махнув спересердя: «Вбережи мене, Боже, від хвороби і патріотів».                …Каву готував таки вправний кухар, від пахучого і аж густого напою  тужавіло і бадьорішало тіло, жвавішала кров і трішки паморочилося, як від легкого молодого вина. 

Ми дуже любимо наше рідне місто і вивчаємо його історію. Українською мовою воно зветься Львів, польською — Lwow, латинською — Leopolis, німецькою — Lemberg. 
Львів знаходиться на заході України, і його населення складає близько 735 тисяч чоловік. 

Місто розташоване на річці, на відстані близько 80 км. від межі з Польщею. 

Перші письмові згадки про наше місто відносяться до 1256 року. Воно засноване королем, і назване на честь його сина Льва Даниловича. Історичний центр міста внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 
На території нашого міста є дуже відомі Львівське плато, горбисте Розточчя, Давидова гряда, низовинне Грядисте Побужжя, Львівська низовина по боках долини річки Полтави.Наше місто побудоване на схилах, а його найвища точка — курган Високий Замок. Діти дуже люблять гратися поблизу нього. 
Загальновідомий факт, що історично Львів будувався поблизу річки, але в XIX столітті її пустили через головний міський водостік (що проходить зараз під проспектами Шевченко, Свободи і Чорновола). 
Через місто також проходить лінія головного Європейського водо розділу, який розділяє річки Балтійського і Чорноморського басейнів (відповідно, Західного Бугу і Дністра). Львів є важливим культурним центром. Тут працює п'ять театрів, філармонія, близько 40 кінотеатрів, цирк, 12 крупних музеїв, більше 350 бібліотек. І більшості учнів ніколи нудьгувати на канікулах, тому що в нашому місті завжди можливо розважитися або відвідати цікаві історичні місця. До Львова часто приїжджають діти і дорослі з інших міст, або країн помилуватися незвичайно красивим українським містом, у якого є цікаві традиції. По-перше це "День міста" — святкування роковин заснування Львова. За умовну дату заснування береться 1256 р. (коли про це була перша відома письмова згадка). Святкується цей день у вересні або в травні: 29-30 вересня 2006 р. широко святкувалися 750-ті роковини Львова, в 2007 році "День міста" святкувався 6 травня. 
У нас також є "День прапора" (3 квітня). Цього дня в 1990 р. на міській ратуші Львова, в першому серед міст України, був піднятий сучасний прапор України.