1) Спишіть, розкриваючи дужки. Позначте орфограми. Зробіть синтаксичний розбір остан-нього речення.
Село виглядало, як (із)під води, бліде світло лиш де-не-де блимало (крізь)млу. Спочатку морок (по)ліз (із)(по)між очеретів, а за ним дихнули озерця й купини білим туманом. (Із тв. М. Коцюбинського) Машина круто (в)зяла (з)місця, (по)стрибала (на)вибоях, (з)никла (за)горою. (С. Скляренко) Тече вода (із)за гаю та (по)під горою… (Т. Шевченко) (На)високих обочинах, (по)руч (з)липами, (по)виростали вікові дуби і встеляють жолуддям рівно чотири версти шляху. (М. Стельмах)
2) Запишіть прийменники, розкривши дужки.
По(перед), (з)огляду на, (по)за, (з)перед, (за)мість, (у)зв’язку з, (у)продовж, (на)прикінці, (з)поміж, (на)відміну від, (у)напрямку, (про)між.
3. Вибірково-розподільний диктант.
Запишіть похідні прийменники в три колонки: 1 — разом, 2 — окремо, 3 — через дефіс.
Десь селом, на гонах далеких, гасло сонце. Вилізли тіні із садків, з-під стріх, із-за повіток. Лише на димарях та на вершках дерев ще промінь останній. На дзвіниці бовкнув дзвін… Мов хто випустив по одному жовтих птахів, і летіли вони один по одному понад хатами на ліс. Через хвилин десять, може, більше, зайшов і Давид у млин. Слідом за ним Матюха всунувся у двері. Цей — пика з-під кудлатої шапки, мов здоровенний баклажан червоний. Він пройшовся поміж селян, зірко спідлоба роздивляючись. Підняв голову Матюха й очима п’яними важко поліз по обличчях селян — на передніх партах і в глиб класу. Біля вікна — на Тихонові та на Давидові потоптався поглядом. Час од часу стара Мотузчиха захлиналась кашлем під комином. Давидові одразу стало якось не по собі, і він уже відчув, що не скаже, як думав: щиро, по-товариському. Саме до землевпорядкування готувались, із дня на день ждали в село землемірів. (За А. Головком)
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.
Людина — істота соціальна, тому її основна потреба — спілкування, яке часто переростає в дружбу. Що таке дружба? Це безкорисливе почуття, що допомагає людям вижити в нашому світі, повному приємних і неприємних моментів.
Спілкуючись з багатьма людьми, часто замислюєшся: а чи є вони друзями та хто такий друг? Як правило, дружба не народжується раптом. Для того щоб по-справжньому потоваришувати, потрібно пережити разом безліч ситуацій, у яких проявляється характер і вміння виручити один одного. Справжня дружба вимагає відданості, а іноді навіть самопожертви.