1. Складним із сполучниковим підрядним і безсполучниковим зв'язком є речення
А Нехай серця не знають супокою, хай мрії обганяють часу біг, і наша юність
буде хай такою, щоб їй ніхто не заздрити не міг.
Б Весняне сонце ще не було пекуче, воно лише приємно пригрівало живим
теплом, і степ дихав вільготно.
В А я додам: любити можна поезію в добу ракет, бо, дивна річ, людина
кожна якоюсь мірою поет.
Г Над вечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли, сніг стужавів і гостро
заблищав, а повітря стало прозорим.
2.Складним із сполучниковим підрядним і безсполучниковим зв'язком є
речення
А Місто ангелів і дощів на казкові малюнки схоже, тільки ангелів — ні душі,
а лиш просто так перехожі.
Б Сіре небо кошлатилося брудними отарами, блищала дорога, а над річкою
та над калюжами підіймався серпанок.
В І все ж прожити, певне, так годиться, щоб старість не промовила бува: ти
був, козаче, щедрим на дурниці і на красиві та пусті слова.
Г По-осінньому тихо цвітуть небеса, мила погляду й серцю билиночка кожна,
і така навкруги невимовна краса — не любити цю землю, їй-богу, не можна.
3.Складним із сполучниковим сурядним і підрядним зв'язком є речення
А Тільки цвіркун цвіркоче в житі, шелестить сухий колос та інколи
підпадьомкує перепелиця.
Б Я слухав рідну пісню, рідну мову, і вона лилася струмком, у якому
переплелися запахи калини, чебрецю, лепехи.
В А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимим смичком провів
по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли.
Г Можна знайти в природі півтони, можна життя спинити на півслові, але
нема в житті напівціни, але нема в житті напівлюбові.
Йдеться не про те, що все своє життя потрібно розписати за секундами та суворо дотримуватися цього графіка. Просто важливо намагатися усвідомити, що кожний день, кожна мить може змінити життя. Ми не безсмертні, тож коли-небудь нас не стане, і хто знає, коли саме це трапиться. А що ми встигли зробити гарного, який залишимо по собі слід? Може, когось образили й так і не вибачилися, не нагодували бездомну кішку чи постійно лаялися з батьками?
Я вважаю, що все своє життя треба поспішати творити добро. І це не обов’язково мають бути великі діяння. Можна до мамі прибрати квартиру чи приготувати сніданок, отримати в школі високу оцінку, зробити годівницю для пташок або шпаківню — було би бажання.
Як часто ми жалкуємо, що не можна повернути час. У кожного з нас є в житті моменти, які б хотілося проживати знову й знову. Це хвилини радості, щастя, тріумфу, перемоги. І так само існують ситуації, які хочеться виправити: коли образив близьку людину, не прийшов на до посварився з кращим другом чи видав комусь довірену тобі таємницю.
Не гаяти часу дуже важливо, бо треба встигнути стільки всього зробити та спробувати: знайти вірних друзів, отримати освіту, обрати професію, побачити світ, прочитати безліч цікавих книжок. Є така народна мудрість: за своє життя необхідно посадити дерево, збудувати дім і виростити сина. Отже, життя не повинно проходити повз людину, треба брати в ньому якнайактивнішу участь.
Мені здається, що дуже важливо поставити собі мету й іти до неї, не лінуватися. Коли людина знає, до чого вона прагне, вона буде більш уважно, обачно ставитися до свого часу.