1. Складений іменний присудок відсутній у реченні *
А Сперечатись з Гомером – справа марна.
Б А діти – мов букети піднебесні.
В Ти, бачу, гайдамакам був би рад.
Г Отари сірих хмар лежать безрушно й сонно.
2. Складений дієслівний присудок вжито в реченні *
А Поговорили на раді та й розійшлись, забули.
Б На Січ почали вчащати посли від турка.
В Давнє золото було розміняно на мідяки дрібних, а інколи й приватних починань.
Г Турки рідко користались із рушниць.
3. Інверсія відсутня в реченні *
А І крізь хатнії віконця рознесеться, залунає По занедбаному краю пісня волі, пісня
сонця!
Б Колись давно північною добою В повітрі легкому дрімаючих степів Мене ласкав
малу під стріхою сільською Коханий, рідний спів.
В Так давно не звучала бандура моя.
Г Щось мариться мені в палких обіймах ночі.
Д І не бідне, і не погане село Бужани підмет ужито в реченні *
А Я і ти – два світи у безмежному Божомі небі.
Б Ми з братом щиро любилися зроду, змалку.
В Залізняк і Гонта відмовилися відповідати на запитання.
Г В нічну розвідку пішло четверо.
Д Двоє хлопців і двоє дівчат ішли Петровською алеєю.
5. Підмет виражено неозначеною формою дієслова *
А Ще тумани сиві не зійшли з полів.
Б Не знає, на якому дереві хліб росте.
В Пан залишиться паном, щоб він не базікав.
Г Одне з найпочесніших місць у культурному набутку українського народу належить
писанкарству, у якому розкрилися висока духовність і небуденний талант нашого народу.
Д Вчитися – ніколи не пізно.
6. Однорідними підметами ускладнено речення *
А Серпень з вереснем схрестили довгі шпаги несмертельні.
Б Думав я, що в кожнім серці є сьогодні, вчора, завтра.
В Розсипає в прах піраміди, а зерно колоситься, і минають століття, зникають
народи, тільки зерно залишається.
Г Століттям мова народу була тією повноводною рікою, яку ми називаємо
поетичністю, адже вона виражає наші емоції та найінтимніші почуття.
Д Поетичність жила в слові, і слово було немислиме без неї, як немислима річка без
води, повноводність – без глибини, душа – без дихання.
7. Однорідними присудками ускладнено речення *
А Буду я навчатись мови золотої.
Б Юначе, знай, бережи, збагачуй велике духовне надбання свого народу – рідну
українську мову.
В Українська мова живе в прекрасних піснях твого народу.
Г Хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної
матері, як добрим ім’ям родини, той любить Вітчизну.
Д Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне
слово, – це людина без роду й племені.
8. Підмет виражено прикметником у реченні *
А Чисте небо не боїться ні блискавки, еі грому.
Б Любить свій край – це для народу жити, боротися за юне, за нове.
В Минуле в пам’яті живе, сьогоднішнє в душі палає.
Г Чотири літа пролетіло.
Д Там над водою купка людей лагодилась сідати в човен.
9. В якому з поданих речень є іменний складений присудок *
А Земля почала зеленіти тендітною травою.
Б Я вірші почав писать під вечір золотий.
В Як прагне людство в злагоді іти назустріч сонцю, радості й труду!
Г Ми чисті перед совістю, нащадками й планетою.
Д Між людьми буду жить молодий і крилатий.
10. В якому з поданих речень є складений дієслівний присудок *
А Він був незвичний, той смуток.
Б Поет всюди залишається господарем свого настрою.
В Василь Стус – справді великий поет.
Г В труді твори красу життя.
Д Почав жевріти схід сонця.
11. Іменну частину складеного присудка виражено прикметником у реченні *
А А церква й довкола церкви – мов великий живий квітник.
Б Що в тебе вийшло – тарантас чи дишло?
В Добре діло – правду говорити сміло.
Г Вечір був м’який, теплий, настояний на степових пахощах.
Д Мабуть, природа створила хлібну зернину в мить високого натхнення, яке витратила вона й на саму людину.
Відповідь:
Твір-опис пам’ятки історії та культури України. Києво-Печерська лавра
Однією з найвагоміших пам’яток історії культурного та духовного розвитку нашого народу в усі часи була та й залишається зараз Києво-Печерська лавра, споруди якої розташовані на території сучасного Києва.
Києво-Печерська лавра була заснована майже тисячу років тому. Сьогодні тисячі людей приїздять до цієї пам’ятки, щоб не тільки подивитися на цей витвір мистецтва, а й поклонитися справді святому місцю. Заснували святиню українського народу два православні монахи, які вирішили відмовитися спілкуватися із зовнішнім світом та вирили собі печери для того, щоб жити в них та молитися Богу. З часом до них стало приєднуватися все більше людей і згодом невеличкі печери перетворилися у монастир.
З протягом часу монастир ставав все могутнішим и обирав все більше значення у духовному житті нашого народу. Згодом мешканці монастирю почали будувати різноманітні господарчі та релігійні споруду вже зовні. Саме ці споруди згодом перетворилися у досить великий комплекс із багатьма храмами, який було оточено кам’яною стіною. І зараз Києво-Печерська лавра поділяється на дві частини – наземну частину монастиря і печери. Доречно додати, що лавра здобула назві саме від цих печер, бо вони стали основою усього монастирського комплексу. Цей монастир заробив назву лаври не миттєво, до цього він йшов не одно століття, а здобувши таку честь став одним із трьох наймогутніших монастирів того часу.
Печери були останнім притулком для тих, хто вирішив провести залишок свого життя в самотності, для тих, хто жив в них та помер у стародавні часи. Зараз у печерах Києво-Печерської лаври знаходиться найбільша у світі кількість похованих святих, їх налічується сто дев’ятнадцять. Тут можна побачити і останки легендарного Іллі Муромця, і людини, яка почала написання історії нашого народу – монаха на ім’я Нестор-літописець, і святого Агапія, який, за стародавньою легендою писав ікони, які зцілювали безнадійно хворих. Кажуть і зараз якщо підійти до однієї з цих ікон або до святих мощів і поцілувати їх, то всі хвороби назавжди залишать людину. В одній з легенд йде мова про те, що , тіла померлих пустельників клали в одне з сирих приміщень печер, а коли до них через багато часу приходили люди, то вони бачили, що тіла монахів зовсім не розклалися, а перетворилися на справжні мумії.
розміри печер, які було збудовано під монастирським комплексом, вражають своїми масштабами навіть наших сучасників. Не менш вражає і архітектура наземної частини лаври. У наш час у соборах Києво-Печерської лаври постійно поновлюються фрески, які в більшості релігійних споруд цього комплексу зроблені в стилі українського бароко. Для цього стилю найбільш характерні величність, блискучість і різнокольоровість фарб. Найвищою спорудою цього комплексу є височенна дзвонаря. Зараз вона не виглядає такою високою на фоні сучасних споруд, але для свого часу була однією з самих високих. Вона сягає приблизно триста метрів заввишки, і щоб піднятися до самої верхньої її частини, треба подолати понад чотириста сходинок. Києво-Печерська лавра є одним із найдорожчих архітектурних і духовних надбань українського народу, і тому, щоб не загубити його, треба берегти її, вносячи посильний особистий вклад у її відновлення та реставрацію.
Пояснення:
-Ти знаєш, Олю, сьогодні зранку, коли йшла до школи, віддала свої гроші на обід старенькій бабусі.
— Чому ж ти це зробила? — з подивом запитала однокласниця.
— Бо знаю, що в неї немає можливості купити собі щось поїсти, через малу пенсію.
— Але хіба ти не будеш голодною?
— Я знаю, що це добро мені вернулося, бо Андрій запропонував мені смачнючі тістечка, — з веселістю промовила я.
— Нічого собі!
—Так, можливо, і ти хочеш спробувати?
— Хочу, але не краще запропонувати комусь іншому? Аби поширювати та робити якнайбільше добра?