1. Складений дієслівний присудок є у реченні ( ) . А. Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.
Б. Він ще не встиг збагнути, у чому річ.
В. Любить людей мене навчила мати.
Г. Україно, ти моя молитво, ти моя розлуко вікова.
2. Установити відповідність між іменною частиною складеного іменного присудка вираження. 1. Іменник А. А Ти – це ти. 2. Прикметник Б. Відступник я. 3. Числівник В. Така хистка тепер моя хода. 4. Особовий займенник Г. Є щось в мені так наче не моє. Д. Я не один. 3. Прочитати текст і виконати завдання до нього ( ів). Символ рідної землі 1.Не було колись на Україні хати, біля якої не кущувала б калина. 2. Як забіліють сніги, дівчата ними коси прикрашали. 3. А вже коли кетяги достигали, їх вішали по-під стріхою. 4. Ідеш, бувало, селом а хати наче в коралях. 5. Аж горить калина. 1. Орфографічну помилку допущено в слові. А. Не кущувала б Б. Прикрашали В. По-під Г. Коралях 2. Пунктуаційну помилку допущено в реченні А. Першому Б. Другому В. Третьому Г. Четвертому Д. П’ятому 3. Прямий додаток є у речення А. Першому Б. Другому В. Третьому Г. Четвертому Д. П’ятому 3. Неузгоджене означення є у реченні А. Першому Б. Другому В. Третьому Г. Четвертому Д. П’ятому 4. Обставина часу є у реченні А. Першому Б. Другому В. Третьому Г. Четвертому Д. П’ятому 5. Непоширеним є речення А. Перше Б. Друге В. Третє Г. Четверте Д. П’яте 4. Виконати синтаксичний розбір речення (поставити розділові знаки, підкреслити члени речення, надписати частини мови та написати характеристику речення) ( ). В імлистій долині, осяяній срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці (М. Коцюбинський).

Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе.Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина.Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя.У моєму розумінні, бути людиною — це значить виховати в собі високі моральні якості.Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових — це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах.Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина.Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки — це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають.Я гадаю, що справжня людина — це хороший друг, здатний прийти на до визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість.Хороша людина створить хорошу сім'ю і буде прикладом для своїх дітей.І, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не уживаються з поняттям хорошої людини. А я вважаю, що бути людиною — це значить бути хорошою людиною. Не можна брати приклад із тих, хто добре ставиться тільки до своєї сім'ї, тільки до своїх друзів, але зневажає інших людей. Людина за будь-яких обставин має залишатися людиною: і у ставленні до інших людей (сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу.Я шаную людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. Але в житті буває навпаки: на роботі — передовий виробничник, а вдома — деспот, який тероризує всю сім'ю; у школі — сумлінний учень, а вдома — ледар, який ложки за собою не помиє.А ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. Ця риса і у великому, і у малому мені огидна. Зрада несумісна з поняттям «бути людиною».Я повсякчас намагаюсь стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів і своїх вчинків. Мене надихає вислів А. П. Чехова: «У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і помисли...» 

Настала зима. Всюди лежить лапатий, пухнастий, білосніжний сніг. Стало морозно. Вранці, після довгої зимової ночі, на вулиці стоїть крутий, крепкий та колючий морозець. Перше вранішнє сонце виблискує самоцвітами на білосніжних горбочках. Всюди навколо стоїть таємнича, непохитна та дуже дивна тиша. Вже ближче до обіду, коли спаде морозець і сонце буде стояти високо, ми почуємо радісні співи пташок. Маленькі, худі, світло-сірі горобчики шугають туди-сюди в пошуках їжі після ночі. Дітлахи з червонястими, круглими щічками розходяться в школу. Стоїть чудова пора.