[1] Шелестить очерет з осокою. [2] Ліс пахне грибами та осінньою задумою, чекає, поки осінь торкнеться його своїм багряногарячим полум'ям. [3] А вершечки кленів уже спалахнули, вогненно засяяли на темнозеленому тлі. [4] Пройде небагато часу і Лісовик вдягне Мавку в пишні осінні шати Завдання 1─ 4 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Виберіть правильну відповідь
1.Орфографічну помилку допущено в реченні
А 1 Б 2 В 3 Г 4
2.Складносурядним є речення
А 1 Б 2 В 3 Г 5
3. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А 1 Б 2 В 3 Г 4
4. Стиль тексту
А художній Б розмовний
В публіцистичний Г науковий
ответ: На зображенні ми бачимо незадоволену маму і
поруч зайняту дочку. У нас є два припущення, чому так вийшла ситуація. Перший момент:
Дівчина, розмовлявши про щось цікаве з мамою, бачить повідомлення, написане від когось, заради пристойності вирішили відійти і відповісти.
Другий момент: Дівчина сидить в телефоні і спілкує з співрозмовником. Можливо у неї немає довіри до мами, тому відійшла продовжити привертальне спілкування.
Але є але. Мама старанно дивиться на дочку, підозрюючи неприємне, доспрашівая дочку, щоб в чомусь переконатися. Ось і незрозуміла сама суть ситуації.
Козацьким військом командував отаман Сірко. Крім нього, були ще нижчі командири. Один з них, отаман Сивулька, щодня вчив молодих козаків битися, так як тепер вчать у армії молодих солдатів. Те поле, де козаки щодня вчилися військової справи, називається Сивулька.
На цих полях відбулася велика битва з турками.
Турки підійшли до Буковини. Козакам хтось подав фальшиву команду, і вони віддалилися від табору туди, де тепер поле Даличівка. Турки тим часом кинулися на табір, де було кілька козаків і отаман Сірко. Відбивалися, як могли, але спинити таку навалу було нелегко. Поки козаки добігли до табору, Сірко був зарубаний.
Тут все перемішалося. Турки сподівалися, що ось-ось надійдуть татари розбити козаків, але до не підходила. Турки почали утікати. Козаки переслідували.
- Хоти мир! - кричали вони, де тепер село Хотимир. Де тепер Обертин, турки повернули назад. На місці теперішнього села Годя Турка козаки з турками уклали договір, що більше ніколи турки не будуть нападати на Україну, тобто погодилися.
А що сталося з татарською ордою, що йшла на до Тоді тут всюди росли ліси, було багато боліт, озер. Татари йшли понад Дністер, а ось де козаки - вони не знали. Не знали, як їм зайти в тил і ударити звідти. Десь вдалося їм зловити козака. Привели його до хана, і той каже:
- Як поведеш нас туди-то й туди, то подаруємо життя і дістанеш ще багато срібла-злота.
Козак подумав і каже:
- Добре. Поведу.
Аби не втік, хан наказав зв'язати йому руки, накинути аркан на шию. Йде козак наперед, за ним іде хан, а далі вся орда. Довів їх до великого болота, через яке йде лише стежечка, де навіть двоє лю¬дей не розминеться. Татари закричали:
- Він заведе нас у пропасть.
- Ні, - каже козак. - Я хочу перевести вас на той бік, бо іншої дороги нема. А як боїтеся, то не 'їдьте.
Хан наказав їхати. Веде він їх, веде - завів у таке болото, що вже й стежки нема і коні тонуть. Хан замахнувся його зарубати, але ко¬зак стрибнув у багно, виринув чорний і знов сховався.
- Чорт весь, - зі страху в хан.
Коні повернути не могли, падали разом з татарами і гинули. Татари пробували вертатися без коней, але кладку хтось розібрав, і вони лишилися серед болота гинути. Село, що виникло пізніше, хотіли назвати на честь цього козака, але ніхто не знав його імені. Татари, яких переловили на болоті, сказали, що хан назвав його «чорт весь», то й село назвали Чортовець.
А на місці битви хоронили полеглих. Найвищу могилу висипали отаманові Сірку. Кожен козак брав у шапку землі і висипав на його тіло. Тепер ту могилу трохи розсунули трактори, але поле люди називають і тепер - Могилка.
Між Тарасівкою і Грушкою в Тлумацькому районі є теж могила, але там ніхто не похоронений, її висипали козаки шапками на честь того, що закінчилася війна з турками.