АнтохаПрограммист

28.10.2022 08:18 •  Українська мова

1. Речення з однорідними присудками утвориться, якщо до частини «Сонце ледь-ледь з’явилося на виднокрузі...» додати
А і радісне птаство привітало молодий день.
Б і лагідно огорнуло все своїм промінням.
В і трохи не зігрівши вихолодженої землі.
Г і нам пославши дещицю свого тепла.
Д і морок поступово почав танути.
2. Однорідні означення є в реченні (розділові знаки пропущено)
А Надворі вже стояла тиха зимова ніч.
Б На оповитому ранковим туманом озері закрякала дика качка.
В Ніч широким вороним крилом огорнула степ.
Г Над долинами стоїть сизий легкий туман.
Д Сірі ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли.
3. Двокрапку перед однорідними членами речення й тире після них треба ставити у варіанті (розділові знаки пропущено)
А Усе навколо дерева птахи люди сповнене весняної пружної нестримної сили.
Б На столі лежить старовинна зброя іржаві шаблі пістолети стара рапіра патронташ та інше.
В Мемуари щоденникові записи листи усе це найглибші джерела історії України.
Г Полова буває у всякому ділі і в сільському господарстві і в літературі.
Д Все в золоті каштани й вербняки Святошин і Печерськ Березняки.
4. Правильно вжито розділові знаки в реченні
А Мова — це не константна застигла система а живий процес національного мислення.
Б Слово, що приховує недобрі наміри, — грішне, нечисте.
В У слові синтезується ідеальне, та матеріальне, раціоналісте, та ірраціональне.
Г Кожна національна мова і велична і сильна і безсмертна тим, що є універсальним засобом пізнання.
Д Рідне слово — у нас, і навколо нас.
5. Звертання є в усіх реченнях, окрім
А Умудрітеся, немудрі: хто світ оглядає, той і серце ваше знає, і розум лукавий.
Б О земле рідная, не жатиме неситий пшениці на твоїх ланах.
В Залишали синам ідеалів святу філігрань — Україну любити і вміти за неї страждати.
Г Любі мої всі, не писала я вам сими часами за клопотом, не так передсвятковим, як письменним.
Д Чом, чом, чом, земле моя, чарує так мене краса твоя?
6. Вставне слово, що вказує на джерело думки, вжито в реченні
А Не плакали друзі, бо сльози, як кажуть, солдати в обозі здають ще до першого бою.
Б Можливо, колись я знайду свою гавань, де сонце ранкове розхитує гами.
В Звичайно, ти закритись можеш планами, у лати справ сховать всього себе.
Г Як море, в долині хвилюється хліб, налитий снагою землі, — здається , по ньому про могли б великі морські кораблі.
Д Як без ночей нема світання, так без світань шляхи не ті, і якщо в муках є шукання, то значить, муки ті святі!
​