1. Пунктуаційну помилку допущено в рядку А «Ракета така, як і його літак, – киває старий на сина й зауважує: – Опецькувата, блискуча... Викапаний літак, тільки крила обрубані».
Б Тоня, нахилившись до матері, шепоче їй у захваті: «Гляньте, мамо, у нашого Петруся гагарінська усмішка! Це в них тепер, видно, мода така...»
В «Кожне ягнятко через твої руки перейде, – ожвавів Демид, у якого де й глухота поділась. – Отару ведеш – не присядеш, усе попереду та попереду!»
Г «Діди й прадіди пішки ходили, хоч, мабуть, не один у душі сокола носив»: про щось роздумуючи засмучено каже батько.
Д «Не кузьки ви й не комахи, – хотів би відповісти їм льотчик. – І з найбільшої висоти бачу я ваші руки загрубілі та ваші обличчя, опалені вітрами, бачу вас у куряві чорних бур і в холодних дощах...»
2. Пунктуаційну помилку допущено в рядку
А – Який тут Дніпро широкий! – захоплено вигукнула одна з дівчат, білолиця, жвава, з гострими плечиками. – Звечора, коли ми лягали спати, береги були зовсім близько, хоч рукою дістань... А зараз он як розступились...
Б – Широко, просторо, аж дух забиває, – озвалася інша й вигукнула: – Роздолля!
В – Йдемо Самарською затокою, – пояснила найстарша з гурту. – Незабаром пороги.
Г – Пороги?, – студентки тісніше оточили свою подругу, збуджено, довірливо зазираючи їй у вічі. – Це ж так цікаво!.. Ті самі пороги?
Д – Ті самі... – відповіла вона. – Оце вже вони й починаються.
3. Неправильно оформлено цитату в реченні
А М. Бажан, читаючи вірші П. Тичини, говорив, що «Ми насолоджувалися красою українського слова, яке грало, співало, бриніло, лилося зі сторінок незабутньої тієї книги «Сонячні кларнети».
Б Василь Стус, не визнаючи себе винним, писав: «Якщо на твоїй рідній землі тебе розпинають за любов до неї, тоді доводиться змиритися з тим, що в тебе є рідна земля, але немає рідної країни».
В «Любити все прекрасне і земне та говорити правду...» – так, роздумуючи про громадянське покликання письменника, стверджував Василь Симоненко.
Г М. Зеров писав: «Тичина вже в «Сонячних кларнетах» відкрив усі свої козирі, а потім не раз був примушений до гри слабої і безкозирної».
Д Свої роздуми про призначення людини на землі Василь Симоненко виклав у поезії «Ти знаєш, що ти – людина», у якій змушує читача замислитися над цим складним питанням:
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
4. Складним є речення
А Поблякли, але ще не зовсім згасли фарби вечірньої зорі.
Б Хтось чужий, маленький стояв, боязко озираючись, а на нього з усіх боків суворо дивились святі.
В Світ лежав перед нами, прекрасний і завжди новий.
Г Сади, омиті музикою згадок, ковтали пил міжселищних доріг.
Д Вітри, набравшись до знемоги бабиного холоду й сонячного тепла, танцювали на верхів’ях дерев.
5. Складносурядним є речення
А На узгір’ях стояли поодинокі старі дуби, а на них чорними шапками виділялися залишені на зиму гнізда граків.
Б Усюди, куди не глянь, сіріли кручі, байраки, майоріли степові могили та синіли плавні.
В Поет не боїться від ворога смерті, бо пісня про волю не може померти.
Г Дихання осені вже на квіти впало, у зелені дерев сумує де-не-де пожовклий лист.
Д Дорогою з шумом промчала автомашина, десь мукнула корова, коло криниці брязнуло відро.
6. Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення Пливуть у повітрі срібні павутини, … вибрати
А ледь торкаючись верхівок дерев.
Б хоч теплі дні далеко вже позаду.
В сухі листочки тихо шурхотять.
Г і легіт між гіллячком тихо бринить.
Д невидимі й прозорі.
7. Кому треба поставити перед виділеним сполучником у реченні (розділові знаки пропущено)
А Таке розкішне над нами небо і такі ми до безмежності молоді!
Б Ось уже кінчається луг і починаються густі лози.
В Сніг із кожною хвилиною густішав і дедалі непрогляднішою ставала за вікном вируюча сіра каламуть.
Г Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив.
Д Від пісні журливої дуб сколихнувся і лелеки здригнулись уві сні.
8. Кому НЕ ТРЕБА ставити перед виділеним сполучником у реченні (розділові знаки пропущено)
А Літають над берегом чайки та припадають до води і їх жалібне квиління губиться в плескоті хвиль.
Б Небо затягли важкі хмари і незабаром загуркотів перший грім.
В Неподалік біліло лісове озеро і темнів непроглядний ліс.
Г На обличчі тремтить блідий туман болісної усмішки і випиті уста дрижать болісно.
Д Сонце було високо в небі і від нас падали на землю короткі тіні та йшли поряд.
9. Тире треба поставити між частинами складносурядного речення (розділові знаки пропущено)
А Страх згодом минув і каченяті знову захотілося випливти з очерету.
Б Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.
В Крикне ворон і бринить його крик довго-довго.
Г Теплий день розплющує блакить і ластівки купаються в промінні.
Д Скресли ріки і крижини безладно громадились і шурхотіли з течії повноводдя.
Тому я вважаю, що зраду пробачати не можна, бо якщо вас зрадили раз, значить зрадять і наступний раз.Так, можна відновити дружбу, але ви завжди будете мати на думці те, через що ви перестали спілкуватись. Це вже не буде та дружба, яка була колись.
По-перше, світ постійно змінюється, розвиваються технології, які роблять життя простішим. І для того, щоб жити з комфортом убсучаснлму світі потрібно вчитися користуватимя всіма благами цивілізації, що для дітей 50-60-х років буває важко. Яскравим прикладом з мого життя є моя бабуся. Вона закінчила школу на відмінно, а університет з червоним дипломом. Здавалося б чому ще вчитися? Але зараз бабуся вчиться користуватися комп'ютером, бо сучасний світ вимагає цього від неї. Незважаючи на всі свої знання, протягом життя вона вчиться чомусь новому.
По-друге, є люди, які впродовж життя навчаються, вдосконалюють себе і свої навички. Для того, щоб досягти вершинт своєї майстерності. Вони постійно вчаться інколи навіть все їхнє життя. Яскравим прикладом з української літератури є образ Степана Радченка із роману "Місто" Валер'яна Підмогильного. Степан протягом усього твору вчиться чомусь новому. І разом з здобутими знаннями він еволюціонує з сільського хлопчини в міського письменника. І в кінці роману за до надбаних знань Степан стає відомим письменником.
Отже, незважаючи на вік людина завжди може дізнатися те, чого раніше не знала. І не важливо чи вчитися всупереч певних обставин, чи для саморозвитку. Головне - це не треба цього боятися чи соромитися.