1. Прочитайте реченняй розставте в них розділові знаки. 1. А зорі падають і гаснуть не долетівши до землі (Б. Мозолевський). 2. Олівера мов громом ударило хвилину він стояв як укопаний (Ч. Діккенс). 3. А спогади як равлики у мушлі таілися (Д. Кремінь). 4. Звідси з високої Софіїної альтанки видно майже весь асканійський степ (О. Гончар). 5. Там у сузірі Саламандри твій коханий бив тобі чолом (Л. Костенко). 6. Годи- нами працювати над математикою засукавши рукава не кожен зможе! (В. Дрозд). 7. шла лю- дина йшла людина закинувши шарманку за плече (Л. Костенко). 8. Не знаючи броду не лізь у воду (Народна творчість). 9. Я йшов не обертаючись (В. Дрозд). 10. Бійці сиділи деякий час задумавшись (0. Гончар). 11. Вовк зупинившись припав до землій поповз на- зустріч хлопщеві (О. Донченко). 12. Похлипавши гармошка починае снувати й прясти розлогу мелодію (€. Гуцало). 13. Нічого не слід страшитися крім страху (М. Дочинець).
Объяснение:
Якщо ж вдатися до невеличкого історичного екскурсу, можна згадати, що у дореволюційні часи гарні манери були обов’язковою рисою освічених верств. „Правила доброго тону” прищеплювалися змалечку, засвоювалися в гімназіях та інститутах шляхетних дівчат. А от після революції нові можновладці „гімназіїв не закінчували”, тож негайно скасували усі ці буржуазні витребеньки як абсолютно непотрібні трудящим масам. Втім, невдовзі совєтська еліта схаменулася і також захотіла чимось відрізнятися від простого люду. І правила доброго тону були знову повернені з небуття, щоправда у дещо зміненій формі „радянського етикету”.