1. Понечте рядок, у якому всі дієслова належать до дру го діевідіни. А) Горіти, мовчати, водити; Б) ясніти, стояти, сiкти; В) грати, скрутити, оточити.
Мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "Яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш?" або "Ким мрієш бути?". У молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як Карабас-Барабас або Бармалей. Але то було усе несерйозно і необмірковано. Згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. Я посварився 3 усіма своїми друзями. Спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. Чомусь я тоді так думав. Але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. Батьки відразу відчули, що у мене неприємності. Одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. З тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? Мабуть, причина у мені. Я дивився на батька і хотів бути таким, як він. Мій батько - посадова особа. У нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. Він знає так багато! На день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. А за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. Моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. Я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. Невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. З тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. А ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє розпорядження!). Але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною.
Скоро літо,канікули,спека.Здається,кожен з нас ,бодай раз у житті,складав у своїй голові план ''Як я проведу це літо''.Ось почались довгоочікувані канікули ,а все ,що хочеться робити-байдикувати,а ретельно опрацьований план кудись дівається.В такому випадку,відпочинок і навчання не відрізняються майже нічим,ну хібащо активністю розумової діяльності.Але рано,чи пізно це обридне і ти зловиш себе на думці ''Настав час підняти ледачу дупу і йти на зустріч пригодам!''.І ось літо манить тебе в дорогу,веде бажання чогось нового і ніхто тебе не зупинить ,тільки твоя лінь ,а також зустрічний вітер теж намагався.Захочеться зібрати стару компанію,поїхати туди,куди дивляться очі і рветься душа.Йти без зупинок,бо десь тебе все ж чекають пригоди,чи проблеми,та з обома однаково весело.Тобі байдуже що буде,все ,що ти хочеш-це зробити бодай щось,піддатися зову літа.Дорога і вірний друг під рукою-все ,що потрібно.''Давай в гори?Ні,краще пікнік біля озера влаштуєм.Хоча,ти ж давно хотів спати під чистим небом і цілу ніч гуляти в компанії себе самого?!''-говрить твоє бажання чогось нового.Це ж літо.Ти можеш все.І саме це божевільне літо ,можливо,стане найяскравішим твоїм спогадом.
