1. Перепишіть, вставляючи и, або, поясніть написання слів іншомовного походження,
Інду зм, інвестиця, Сря, конофестиваль, бадминтон, фаско,
серт.ф..кат, Греция, Чилі, врджаня, грациозний, самбол, клар,
лаборант, астеро..д, болд, ориентар, коефіцієнт, етос, мот, еписко,
Дапазон, Силует, психоанализ, традиция, спорт.бні, біонеретка, цезий,
цл..ндр, мозака, радіофізика, факар, ф.н., піци като, приоритет,
д.намо, станція, Шекспір, цистерна, Ш.Фр, Д.Сум, Смпата, речатив,
р.тм, бензин, д.алог, д. скотека, довзія, діадема, абориген, клієнт,
ант.б..отик, методка, золяція, маf.cтраль, бук..н.ст, акустка, ora, art,
дев..3, операция, архітектор, радус, мозака, дозиметр, радіст.
2. Виправте огріхи вживання запозиченої лексики у словосполучения,
запропонувавши власний варіант. Відповідь обгрунтуйте,
Вступна преамбула, літописні аннали історії, провідний пріоритет, настінне
панно, переважний привілей, документальне досьє , апеляційне
оскарження, захисний імунітет, прохальна петиція, кумедний курйоз,
захопливе хобі, круїзна морська подорож, прейскурант цін, кваліфікаційна
атестація спеціалістів, головний флагман, родинна династія, кількісний
тираж книги, розписна гжель на посуді, хибна ілюзія, першокласний
віатуоз.

Я так, як і кожна нормальна людина, замислюються  над сенсом свого життя. Моя Батьківщина – це моя Україна, яка має вигідне географічне положення. У нас э все для того, щоб існувати, розвиватися. Я  мрію стати невід’ємною частиною моєї  країни. Що для цього потрібно? Треба все життя працювати, дарувати оточуючим тепло  і добро. Уже перебуваючи у школі,  вчуся робити щось для того, щоб у майбутньому   я  був корисний моїй країні. Протягом 11  років ми повинні отримувати ті знання,  які до у майбутньому обрати собі професію. Моє навчання – це вже велика справа. Коли я був школярем, у мене вже існували мрії, які стосувалися майбутнього України. У неї не повинно бути страждань,страшних хвороб, усі допомагають один одному. Кожна людина має гідну роботу. У школі я починаю будувати плани на майбутнє Моє головне завдання отримати атестат і прямувати далі навчатиcя. Яможувступитивінституттезнвііибравмайбутнюпрофесію.Вона має не тільки подобатися мені, але й повинна принести користь людям і країні. Робота – це мій перший внесок в розвиток України. Можливо, я стану будувати, лікувати, ремонтувати авто, вчитиму дітей. Головна мета – бути корисним. Я прагну, щоб мій вибір був правильний. У нашій країні не вистачає дійсно розумних людей, які б прагнули створити рідну державу сильною, розумною, єдиною. Тому, мабуть, зараз існують труднощі. Я люблю свою Батьківщину,  і тому прагну вже сьогодні зробити щось корисне для неї,  для її розвитку. Україна повинна процвітати, а не занепадати. Тому вже зараз мені потрібно переживати за те, що відбувається в нашій країні. Життя під вітчизняним небом на рідній українській землі нічим замінити не можна. Батьківщина – це наш з вами дім, в якому колись будуть зростати наші діти.        Деякі люди покидають Україну, в пошуках кращого життя. Можливо, закордоном кращі умови для існування. Але чужа земля-те ж, що і чужа стихія. Якби там не було добре, але краще рідної хати нічого нема. Вибір моєї професії – це лише частина моїх планів. Я також хочу побудувати свій будинок. Він залишиться на довгу згадку новому поколінні у майбутньому. Мій будинок буде невеликий, але в ньому завжди пам’ятатимуть про тяжку історію України, зберігатимуться традиції звичаї. У моєму будинку буде декілька дітей, а навколо хати ростимуть прекрасні дерева ,які я посаджу зі своїми малятами. Мрії гарні потрібно багато чого зробити для їх досягнення, але я настроєний рішуче. Якщо кожен з нас зробить хоча б щось для своєї країни, буде одразу відчутний результат. Ми потрібні нашій державі вже сьогодні, без нас вона згине. Наші діти повинні пишатися Україною, а не цуратися її. Уже прийшов час працювати. Нашій Україні потрібні чесні компетентні працівники. Треба починати розвивати всі галузі, які вже зазнали занепаду. Кожен справжній українець повинен зробити так, щоб увесь світ уже завтра почув про нас, щоб країну почали поважати. Повинна відроджуватися наша мова, яка є офіційною в державі. Їїбагатороківпереслі.Заразвонаєофіційноювнашійкраїні, ми можемо і мусимо розмовляти українською мовою. Не цуратися рідної Батьківщини – моя мета. Хай Україна відроджується,   хай панує щастя, мир. Коли вже українці стануть єдиною нацією? Коли ми не будемо ділитися на схід та захід? На ці питання поки що немає відповідей. Колись, у далекому майбутньому запанує на наших землях радість, люди будуть щиро посміхатися один одному. Зникнуть ненависть, не буде більше несправедливості. Україна відродиться, вона встане з колін. Ми станемо незалежними по-справжньому.  І ніхто нам не заборонить бути щасливими. Коли кожен з нас хоча б посадить по одному дереву, то вже країна стане зеленою, а повітря буде чистим. Це вже буде перший крок до щастя. Кожен має вийти на роботу і не ухилятися від відповідальності. Наша влада повинна теж докласти чи мало зусиль і до нам. Треба працювати всім. І лише тоді ми зможемо приєднатися до всього світу, який вже стоїть на крок уперед від нас. Але зараз про розвиток мало що можна сказати. Люди вже зовсім занепали духом, вони вже перестали в щось вірити. І мені на це все важко дивитися. Наші батьки, прадіди стільки всього зробили, а ми все зараз розрушуємо. Чому все трапляється так, а не навпаки? Що ми робимо не так? У країні важливі питання не вирішуються, бідність зростає. Але не треба втрачати віри. Ми все зможемо витримати І вже зовсім скоро про нас почують у всьому світі. Яскраве та щасливе завтра скоро наступить. Ми почнемо жити зовсім навпаки. Українці – сильний народ. Я пишаюся, що я живу тут. Яка буде Україна я в майбутньому? Важко дати відповідь. Кожен мріє про яскраве майбутнє нашої держави. Майбутнє України – це вирішені всі соціальні питання населення, прийняті справедливі та однакові для кожного громадянина закони, це плідне співробітництво з країнами Європи. Тільки до цього ми повинні прямувати. І сьогодні для того, щоб мої мрії стали реальними я починаю відповідально вчитися. Крок до майбутнього зроблений.

Школа для мене - це не просто місце, де я навчаюся. Шкільні роки - це значна частка мого життя. Коли першокласник йде до школи, він ще дитина, а закінчує школу вже юнак, людина майже доросла. Тому школа така важлива: саме там значною мірою ми виростаємо. Якими ми виростемо, залежить і від школи теж. У школы нас не тыльки навчають, але й виховують. Також, в школі ми вчимося спілкуватися з однолітками. Ми сваримося і миримося, дружимо і ворогуємо, допомагаємо один одному і змагаємося. Ці навички нам знадобляться у подальшому житті.