1.Перебудуйте речення так, щоб означення поширеними відокремленим. 2.Пригадайте,як пишеться НЕ з дієприкметниками.1. (Не) прочитаний журнал ще чекав свого часу. 2. (Не) заплетене воолосся заважало працювати. 3. (He) спіймана риба завжди найбільша. 4. (Не) виплачені кошти. повернуть протягом місяця. 5. Через дощ мусили зияти (ие) висохлу білизну. 6. Ми рвали (не) достиглі яблука.
Великий Мінгунський Дзвін (М'янма)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дзвін (значення).
Дзвін (стцерк.-слов. ка́мпанъ — від грец. καμπάνα < лат. campana), заст. колокі́л[1] (прасл. *kolkolъ) — ударний музичний, а також сигнальний підвісний інструмент, звичайно із сталі чи бронзи, у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, у якій підвішено ударник (било, язик, діал. бо́вкало). Дзвони відносяться до музичних ударних інструментів у яких звучить тіло. В давнину для того щоб дзвін видав звук використовувася такий іб дзвоніння, шляхом гойдання самого дзвона. Такий іб практикують і до нині. Але є й карельйони[джерело?].
Зміст
1 Історичний нарис
2 Найвідоміші дзвони
3 Будова дзвона
4 Виготовлення дзвонів
5 Дзвін у православ'ї
5.1 Види церковного дзвону
5.2 Зв'язок дзвону з Старозавітньою традицією використання сурм.
5.3 Ранньохристиянськ скликання віруючих на богослужіння.
5.4 Била і клепала
5.5 Поява дзвонів
5.6 Асоціація дзвонів з усіма важливими загальними і релігійними подіями
6 Дзвін у слов'янській міфології
6.1 Дзвін і сфера містичного
6.2 Магічні властивості
6.3 Асоціації та повір'я
7 Музей дзвонів
8 Фестиваль дзвонів
9 Інше вживання дзвонів
10 Прислів'я, мовні звороти
11 Див. також
12 Примітки
13 Джерела
Історичний нарис
Дзвони — один із найдавніших та найпоширеніших інструментів світу. Одними з найдавніших дзвонів вважаються китайські дзвони чжун 鐘\钟[2], що датуються 2000 — 3600 р. до н. е.
Більша частина історії дзвонів у Європі тісно пов'язана з історією християнства. Перше використання дзвонів в християнській Європі церковне передання приписує Св. Павлину, єпископу Ноланському (353—431), згідно з яким прообразом перших дзвонів були польові квіти — дзвоники, а латинська назва дзвонів campana пов'язана з італійською областю Кампанія, де розташована Нола. Історичні пам'ятки Заходу згадують про дзвони лише в VII ст. при храмах у Римі та Орлеані. Значного поширення на Заході дзвони дістали у VIII ст.завдяки Карлу І Великому. Виготовлялися дзвони зі сплаву міді й олова, пізніше до цих металів почали додавати залізо та в рідких випадках срібло. На православному Сході дзвони вперше з'явились в IX столітті за імператора Василя І Македонянина, але широкого розповсюдження при храмах дістали лише після захоплення Константинополя хрестоносцями в 1204 році під час 4-го хрестового походу.
Про певний рівень поширення дзвонів на українських землях можна говорити приблизно від другої половини ХІ століття, їх походження на думку істориків — Західна Європа. Перша літописна згадка про дзвони на Русі датована 1066 роком. У Києві дзвони були при Десятинній та Іринінській церквах. Також згадуються дзвони у храмах Новгорода (XI століття), Полоцька, Новгород-Сіверського і Володимира-Волинського (кінець XII століття). У літописах згадуються також майстри дзвонової справи Суздаля та Києва.[3] Найстаріший руський дзвін, що зберігся до наших часів, було знайдено під час розкопок 1906 р. у Києві на Подолі. Величезний за обсягом та змістовністю матеріал, що стосується історії дзвонів, технології їх виготовлення наведено в книзі[4]
Разом з дзвонами використовувалися також била і клепала, які існували до останнього часу в деяких монастирях. Але, що дивно, Русь запозичила дзвони зовсім не з Греції, звідки прийняла православ'я, а із Західної Європи. В Руській Церкві в древності для дзвонів будувались дзвіниці в вигляді стінки з наскрізними отворами (так звані ширмові дзвіниці), в яких підвішувались дзвони. З XIV ст. на Русі з'являються багатоступінчасті вежі з конусообразною покрівлею, під якю знаходились дзвони. Дзвіниця спочатку будувалася окремо від храму, але в московській архітектурі XVI—XVII ст. з'явилися храми побудовані разом із дзвіницями, які входять у будову храму, складаючи з ним одне ціле.
Такі дзвіниці ставляться в західній стороні храму так, що вхід у храм проходить через нижній поверх дзвіниці, який може бути в такому випадку притвором. Прикладом таких дзвіниць є дзвіниця у Михайлівському монастирі і Софії київській, що знаходяться в Україні, а саме у місті Києві. Поряд з такими дзвіницями продовжували зберігати і будувати храми з дзвонами в куполах на покрівлі («під дзвони», прикладом такого храму є Володимирський собор у Києві) або в окремо стоячих дзвіницях. Виникнення дзвіниць було обумовлено прагненням і спроможністю виготовляти великі і звучні дзвони. Крім цього, чим вище піднятий дзвін, тим далі його чути, отже високої дзвіниці вимагає і сама ідея дзвону.
Дзвіниця духовно може означати гору, з якої Господь благовістив Євангеліє, і мачту корабля, де знаходиться ігач, сповіщаючий про небезпеку або приближення довгоочікуваної цілі плавання, і вершину земної історії людства, на якій звучить архангельська труба, благовістячи про прихід Христа і початку вічного ідеях.
Объяснение:
фраза:
● Помиляється кожен. Визнає помилку — гідний. Попросить вибачення — мужній. Відновлює стосунки — сильний.
● Наберися сміливості, якщо хочеш щось змінити. Наберися терпіння, якщо щось змінити неможливо. І будь мудрим, щоб знати, коли потрібна сміливість, а коли терпіння.
● Ніколи не шкодуй про те, що зробив, якщо в цей момент ти був справді щасливий.
● Вибачення не означає, що ти не правий, а інша людина права. Це всього лише означає, що цінність ваших стосунків важливіша, ніж власне его.
● Люди діляться на дві половини. Одні, увійшовши в кімнату, вигукують: "О, кого я бачу!"; інші: "А ось і я!"
● Найскладніше в житті — зрозуміти який міст слід перейти, а який — спалити
● Вчіться радіти без алкоголю, мріяти без наркотиків, спілкуватися без інтернету.
● Щоб дізнатися, де живе твоє серце, зверни увагу, де блукає твій розум у хвилини мрій.
● Неможливо жити без сварок, точно так само, як їхати через все місто тільки на зелене світло.
● Потрібно вміти відмовляти людям. У них є властивість нахабніти.
● Єдина людина, з якою ви повинні порівнювати себе, це ви в минулому. І єдина людина, краще якої ви повинні бути, це той, хто ви є зараз.
● Ніколи не повертайся в ті місця, де тобі було погано. Ніколи не проси у тих, хто відмовив одного разу. І більше не підпускай тих, хто колись зробив тобі боляче.
● У характері людини є три золотих якості: терпіння, почуття міри та вміння мовчати. Іноді в житті вони допомагають більше, ніж розум, талант і краса.
● Ніколи не живи з людиною заради грошей, дітей та жалю. Гроші набриднуть, діти виростуть, а жалість перетвориться в презирство.
● Найкраща помста людині — це довести, що ти можеш обійтися без неї.
● Хороші люди принесуть вам щастя, погані люди нагородять вас досвідом, найгірші — дадуть вам урок, а найкращі — подарують спогади.
● Все можна пережити в цьому житті, поки є для чого жити, кого любити, про кого піклуватися і кому вірити.
● Потяг душ перетворюється в дружбу, потяг розуму перетворюється на повагу, потяг тіл перетворюється на пристрасть. І тільки все разом може перетворитися в
любов.
Выбирайте фразу и пишите