1.Орфоепічна норма А вивчає систему графічних знаків
Б регулює наголошування слів, а також вимову голосних і приголосних звуків
В визначає можливості використання слова відповідно до його значення
Г визначає правильне написання слів
2.Буквосполучення дж, дз позначають один звук у рядку
А відзнака, воджу, надзвуковий Б кукурудза, віджени, ґудзик
В бджола, родзинки, засуджений Г віддзеркалення, підземний, картридж
3.Букви Я, Ю, Є позначають по два звуки в кожному слові рядка
А юний, нюанс, браконьєр, єресь Б зграя, різьбяр, черв'як, мільярд
В зв'язок, ярлик, маєток, в'юнець Г валюта, монпансьє, осяяння, віньєтка
4. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка
А життя, земля, соловей, яблунька Б єдність, пояснення, юнь, щавель
В зяблик, життєпис, українець, з'єднання Г духмяно, мрія, щільність, яблуня
5. Звук [д] є в кожному слові рядка
А ходьба, погода, депутат, молодість Б здоровий, джаз, одержати, думка
В дім, джмелик, бадьорий, Десна Г футболіст, гандбол, пейнтбол, баскетбол
6.Підкреслені букви позначають однаковий звук у кожному слові рядка
А нігтьовий, могти, легкість Б нігтик, дігтяр, вогко В пошана, смієшся, шістдесят
Г волосся, навчаєшся, смаглявий
Вкривається багрянцем клен. Він стоїть на узліссі замріяний, ніби сумує, що надійшов жовтень. Іноді тихо вронить вирізьблений свій лист. А налетить вітер і почне безжально зривати осінню красу зажуреного клена, оголить його і гулятиме серед голого гілля.А яка ніжна, золота берізка на тлі синюватих ялинок, зеленавих сосен. Вона опустила свої віти і теж журиться, що скоро прийдуть холоди.
Деякі квіточки ще не хочуть здаватись, поспішають доцвісти, поки перші морозці не вдарять по них. Але й ці останні квіти теж ніби насторожено зажурені.
Високо вгорі дзвінким передзвоном курличуть трикутники журавлів. Прямують на південь, поспішають. Десь перегукуються вгорі над нами і дикі гуси. На півночі вже холодно їм.
На піщаних косах річок жирують і північні качки, цілими величезними табунами. Вони дуже сторожкі і близько не підпускають мисливців.
Объяснение:
Довіра як папір раз зімнеш і уже не зможеш виправити. Ось так само у нас із довірою до людей. Якщо ви втратили довіру до людини хоча б один раз, то ви не зможете уже її повернути. Людина не зможе вам довіряти так, як довіряла до цього. Нам так хочеться вірити, що всі такі хороші та що ми можемо їм довіряти, але завжди знайдеться якесь "але" і воно псує все.
Напевне, кожен з нас стикався з такою ситуацією, що вас зраджувала близька вам людина: чи це друг, чи це родич, чи кохана/коханий. Я можу тільки уявити собі, наскільки вам тоді було болячи це відчувати, а ще найважче повірити, що саме ця людина могла зробити таке. Інколи важко повірити в те, що сталося, хоча ви розумієте це, але вам ніяк не вкладається в голові - чому так.
Перш за все, ми починаємо обдумувати ситуацію, а потім все додаємо, намагаємося зрозуміти, чому людина так вчинила. Здавалося б, такого не мало бути, навіть не могло бути, але люди такі непередбачувані, що від них можна очікувати просто нереальних дій та вчинків.
Перш за все кожен повинен знати таке поняття як довіра самому собі. Загляньте собі в душу і скажіть відверто, а чи можете ви довіряти собі? Якщо так, то це перший крок на шляху до того, що ви зможете довіряти іншим, а якщо ні, те, що ви довіряєте іншим, є не чим іншим як самообманом.