1. Однорідними присудками ускладнено речення
1 point
Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.
Пахнув дід теплою землею й трохи млином.
Жінка була доволі огрядна, висока, русява.
2. Однорідними додатками ускладнено речення
1 point
І трава, й людина скоряються рухові великого .
Квітка наблизилася, охопила Славка теплим вогнем, щезла.
Трава має розум, має слух і пам'ять.
3. Однорідними означеннями ускладнено речення
1 point
Я стаю легкий, сипкий і сам для себе непереконливий.
Мамині й татові настанови пам'ятай усе життя.
Сила та розум - краса людини.
4. Перед виділеним сполучником треба поставити кому
1 point
Уся вулиця співала ТА пританцьовувала.
Полетіла б я до тебе ТА крилець не маю.
Треба підкреслити підмет ТА присудок
5. НЕПРАВИЛЬНО поставлені розділові знаки в реченні
1 point
Минає рік, і два, і шість років...
Батько і мати, і дід з бабою нагадували мені святих.
Шумить, і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.
6. Неоднорідні означення вжито в реченні(розділові знаки пропущено)
1 point
Неподалік від хати росла велика старезна липа.
Навпроти мене сидить скривлений із заплющеними очима Ява.
Ніжний ледве помітний дощ росив униз.
7. Після однорідних членів треба поставити тире (розділові знаки пропущено)
1 point
Куди не повернешся кругом земля і гори І знизу І праворуч і ліворуч.
Ми садили ліс у полі і дубочки і тополі.
Дерева трава квіти усе жило в очікуванні весняних сонячних дотиків.
8. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
1 point
Ви знаєте як липа шелестить?
Спи дитя моє ти життя моє.
Ти знаєш що ти людина?
9. Вставним словом ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
1 point
Про щастя здобутеє нами шепочуть зелені жита.
Малюю сонце хату тин і соняхи завмерлі в тиші.
До речі я хотів з вами порадитись.
10. Вставної конструкції немає в реченні
1 point
Обліплені роями бджіл у квітні гудуть сади.
Виявляється панське життя теж має свої протиріччя.
Подібна зима кажуть була півстоліття тому.

1. Дикоросла троянда з простими, не махровими квітками і з стеблами, вкритими шипами, плоди якої багаті на вітамін C, цукри, органічні кислоти, каротин, пектинові та інші речовини. На одному косогорі розрослась густа-прегуста дереза, терен та шипшина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 127); Тонким ароматом віяло від шипшини в червоних і лимонно-жовтих квітах (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 114); Прищеплюючи вічко троянди до шипшини, Йосип продовжував: — Ти бачиш, Юлко, я сам вкладаю життя в цю лозину. То як же мені старіти?.. (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 32); Насіння шипшини і глоду, як і більшості лісових порід, після достигання впадає в глибокий спокій (Хлібороб України, 9, 1968, 44).
2. Плоди цієї рослини. Через вікно, з якого на той час було знято грати, стали вилітати в сад різноманітні кошики, кружки, сита.., мішечки з грибами, кмином, сушеною шавлією, шипшиною і т. п. (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 456); Серед великої кількості ягід, фруктів і плодів найбагатшою на вітаміни є.. шипшина (Наука і життя, 4, 1962, 51); Шипшина — це не тільки полівітаміни, але й добрі ліки від багатьох хвороб шлунка, нирок і особливо печінки (Хлібороб України, 9, 1969, 41).

Єна поділлі місцина, подібної до якої не знайдеш у цілій країні. тут, на самому кордоні хмельниччини з буковиною, здійнялися в застиглому кам’яному танку невисокі лісисті кряжі медоборів. тут неширока скляна стрічка смотрича химерно вигнулася кільцем у глибокому каньйоні. тут уже багато століть стоїть на кам’яному півострові древнє місто кам’янець-подільський. кам’янцю судилася довга та бурхлива історія. цей важливий оборонний вузол на шляху зі східної європи до уходив до складу кількох держав: монголо-татарської орди, великого князівства литовського, польської корони, туреччини, росії; та срср. попри це, місто по духу завжди залишалося українським. загалом же у створенні неповторного обличчя кам’янця протягом століть взяли участь представники різних народів. крім руської брами та православних церковну старому місті є петропавлівський кафедральний собор, що, дихає щирою польщизною, а ще — вірменський бастіон, татарське урочище, турецький мі звичайно ж, найбільшими складовими в культурі кам’янця були українська та польська, адже місто виросло на межі заселення двох народів. за польщі кам’янець був місцем ув’язнення багатьох, українських патріотів. зокрема, у фортеці тримали незламного устима кармелюка. з цим епізодом в історії міста пов’язана цікава місцева легенда. кажуть, коли кармелюка везли до фортеці, його побачила молоденька польська панночка. закохавшись у мужнього красеня, вона почала шукати спосіб визволити його з неволі. і от, піднявшись одного дня на 40-метровий мінарет, прибудований турками до петропавлівського собору панянка вистрілила з лука в те вікно папської вежі, де, як вона знала, мав знаходитися в’язень. до стріли, крім записки досить палкого змісту, було прикріплено згорнуту в кульку довгу і міцну турецьку шаль. кажуть, що кармелюкові вдалося тоді втекти з фортеці саме завдяки цьому у бачив кам’янець і гострі козацькі шаблюки богдана хмельницького, максима кривоноса, івана богуна, петра дорошенка. кілька днів пробув у кам’янці в 1846 році тарас шевченко, мандруючи україною за завданням археографічної комісії. майже вісім місяців у часи визвольних змагань невеликий кам’янець був тимчасовою столицею української народної республіки. так дивно відобразилася на долі маленького містечка на поділлі вся історія україни. туристичний потенціал «міста на камені» багатий. його складає розкішна навколишня природа подільських товтрів, надзвичайно мальовничий каньйон річки смотрич, трикілометрова сталактитова печера «атлантида» поблизу кам’янця, архітектурні ансамблі старого міста і, звичайно, сама стара фортеця. що ж до фортеці, яка давно стала візитівкою кам’янця, то аналогу їй в україні немає. туристична цінність цієї пам’ятки останнім часом стрімко зростає разом з поширенням серед європейської молоді ретро-моди на середньовічну лицарську культуру. у вихідні дні на фортечному подвір’ї відбуваються поєдинки лицарів, оглушливо стріляє невеличка гармата. щороку тут проходить лицарський турнір «золотий меч», а сам приз турніру меч — свідчить про майстерність кам’янецьких зброярів. кам’янець-подільський залишається й буде залишатися в пам’яті як символ українського духу, що протягом століть гартувався вогнем і мечем