1. Одиничний дієприслівник НЕ ТРЕБА відокремлювати в реченні (розділові знаки пропущено)
А Лінивий спить сидячи а робить лежачи.
Б Дзижчать параболи епох і догорівши догасають.
В Акорди бабиного літа зітхнувши падають в траву.
Г Відпочивши туристи йдуть до Яблуневого перевалу.
Свою спадщину — Київ — князь Ярослав Мудрий прикрасив не гірше від найяскравіших міст світу. Дехто натякав князеві на його марнотратство: навіщо то золото? І навіщо церкву поставлено на пагорбі? Але князь Ярослав знав, що робив. Нехай усі — і чужоземці і мандрівники, і друзі, та й вороги — одразу бачать, який багатий, красивий і могутній Київ.
Київський Софійський обор дає нам уявлення про велич і красу архітектури Київської Русі. В усій Європі жодна споруда її т. не могла зрівнятися з київським собором, завдовжки без виступів він 37 метрів, завширшки — 55. Храм має п'ять нефів — поздовжніх коридорів, які на східному фасаді завершуються п'ятьма вівтарними напівкруглими виступами — апсидами, оточений внутрішньою і зовнішньою галереями. Із західного боку височать дві башти зі сходами, що ведуть на другий поверх. Вінчають собор тринадцять куполів, які поступово збільшуються від малих по краях до найбільшого центрального. Купол і дах вкриті листовим свинцем.
Архітектурі органічно відповідає розпис будівлі, який мав на меті звеличити державу. Мозаїки і фрески суцільними килимами огортають стіни, склепіння і стовпи собору, серед яких височіє під куполом велична постать Оранти. Важко переоцінити художню вартість софійських мозаїк. Вони, безумовно, є пам'ятниками мистецтва світового значення, що дійшли до нас у своїй первісній красі.
Фрески Софії збереглись менше, ніж мозаїка. Багаторазові реставрації завдали багатьом картинам непоправної шкоди.
Київська Софія — справжня скарбниця давньоруської культури, невмируще джерело знань про далеке минулого нашого народу. Нині — це всесвітньо відомий музей.
— Добрий день, Любов Богданівно. Ви мене викликали?
— Добрий день. Так Остапе Миколаєвичу, викликала, - відповіла жінка.
— Що ви хотіли мені повідомити?
— Діло в тім, що ваш син " з'їхав" у навчанні.
— Я розумію. Оцінки у щоденнику я бачив.
— А ще він зачіпляється до дівчат.
— Вибачте звичайно, але це перехідний період.
— Я все розумію, але щоб штовхати їх зі сходів – дуже некультурно!
— Гаразд я з ним поговорю. Вибачте я дуже поспішаю. Мені уже пора іти.
— Так, звичайно. Усе, що я хотіла я сказала. Допобачення.
— Допобачення.