1)Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить. 2)Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.
3)Наука для людини —як сонце для життя.
4) На щастя, життя без несподіванок не обходиться.
5)На сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло.
6)І добрі, й злі, і чесні і погані люди існують на світі.
Розібрати і охарактеризувати: за метою висловлювання, за емоційним забарвленням, просте/складне, поширене/непоширене, ускладнене/неускладнене, якщотпросте то двоскладне/односкладне.
«Сім’я» – це слово ми чуємо щодня, з самого раннього дитинства. Більшості дітей пощастило народитися саме в сім’ї, де є мама і тато. Хтось виховувався лише з одним батьком – мамою чи татом, у «неповній» сім’ї. Хтось з дітей, на жаль, сім’ї був позбавлений повністю, батьків йому замінили вихователі та нянечки дитячого будинку.
Чому відбувається так, що діти виявляються кинутими власними батьками? Чому дуже часті розлучення між молодими людьми? Чому слово «сім’я» не має в сучасному суспільстві великої значимості, цінності? Люди настільки забули про те, що вони можуть бути дітьми і батьками, про те, що потрібно продовжувати людський рід, що це стало державною, загальнонаціональною проблемою.
Що ж позначає це поняття – «сім’я»? У тлумачному словнику ми знаходимо визначення: «Сім’я: група близьких родичів, що живуть разом». Крім того, там є ще й таке визначення: «об’єднання людей, згуртованих спільними інтересами». Отже, «сім’я» – це близькі родичі, які живуть разом і яких об’єднують спільні інтереси. Які це інтереси? Тільки лише матеріальні? Я думаю, що ні. Вірніше, в першу чергу, не так, якщо мова йде про справжню сім’ю.
У «справжньої» сім’ї самим головним об’єднуючим початком є любов, любов людей один до одного. А якщо люди люблять один одного, то вони приймають своїх родичів такими, які вони є, приймають і бажають їм добра. У справжній сім’ї завжди приймуть і вислухають, завжди пробачать і спробують збагнути.